ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2020 року
Київ
справа №826/22688/15
адміністративне провадження №К/9901/29861/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2019 (колегія суддів у складі: Чудак О. М., Пащенка К. С., Шейко Т. І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 (колегія суддів у складі: Ганечко О. М., Сорочка Є. О., Шурка О. І.) за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києві від 24.11.2015 у справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Дніпропетровської області, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення вихідної допомоги судді при виході у відставку, стягнення винагороди (заробітної плати),
ВСТАНОВИВ:
Обставини справи
У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа № 826/22688/15 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Дніпропетровської області, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності відповідачів щодо ненарахування та невиплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на день досягнення нею 65-річного віку і реалізованого права на відставку судді протиправною, стягнення з відповідачів вихідної допомоги у розмірі 214 368,80 грн та недоплаченої суддівської винагороди у розмірі 92 508,68 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016, позов задоволено частково: визнано бездіяльність Апеляційного суду Дніпропетровської області, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на день досягнення нею 65-річного віку і реалізованого права на відставку судді, згідно з пунктом 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України та статті 109 Закону України "Про судоустрій та статус судді" протиправною; зобов`язано Державну судову адміністрацію України виділити Апеляційному суду Дніпропетровської області кошти для проведення виплати позивачу вихідної допомоги в сумі 214 368,80 грн; стягнуто з Апеляційного суду Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в сумі 214 368,80 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2016 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016. Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 09.03.2017 у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Дніпропетровської області, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення суддівської винагороди та вихідної допомоги для перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 01.12.2016 відмовлено.
Надалі, ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про перегляд та скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2015 за виключними обставинами в частині визнання бездіяльності відповідачів: Апеляційного суду Дніпропетровської області щодо ненарахування та недоплати суддівської винагороди за період з 01.01.2015 по 25.08.2015 у розмірі 93 638,57 грн; Державної судової адміністрації та Державної казначейської служби України щодо відмови профінансувати та виплатити суддівську винагороду у розмірі 93 638,57 грн протиправною та стягнення з відповідачів суддівської винагороди (заробітної плати).
В обґрунтуванням заяви про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015 за виключними обставинами ОСОБА_1 зазначила, що згідно рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018 у справі № 10-7(2018(4062/15) за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", визнано неконституційними Закони, на які послався суд першої інстанції при прийнятті постанови від 24.11.2015 у справі № 826/22688/15 в частині відмови позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення заробітної плати (суддівської винагороди).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015 відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що згідно положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій за нововиявленими або виключними обставинами подається до цих судів, якщо ними змінено або скасовано судове рішення, а в усіх інших випадках - до суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення. Враховуючи те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015 скасована постановою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2016, заява про перегляд за виключними обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015 подана не у спосіб, встановлений законом, тобто, до неналежного суду, а тому, відсутні підстави для задоволення даної заяви.
Провадження в суді касаційної інстанції
Не погоджуючись з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2019 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015, заявник подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить їх скасувати.
Також просить за встановленою підсудністю Верховного Суду розглянути її заяву про перегляд за виключними обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 01.12.2016, скасувати її в частині відмови у стягненні суддівської винагороди (заробітної плати) на підставі рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018 у справі № 10-7(2018(4062/15) та задовольнити її позовні вимоги.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015 за виключними обставинами, суд першої інстанції фактично розглянув її по суті. Вважає, що судом першої інстанції порушено вимоги КАС України в частині ненаправлення справи до належного суду. Крім того, зазначає, що в постанові Вищого адміністративного суду України від 01.12.2016 не мотивовано скасування рішень попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову відносно стягнення суддівської винагороди, що є, на думку скаржника, порушення норм процесуального права.
За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2019 вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Мельник-Томенко Ж. М., суддям Жуку А. В., Мартинюк Н. М.
Ухвалою Верховного Суду від 01.11.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019.
Апеляційний суд Дніпропетровської області у відзиві на касаційну скаргу не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Державна судова адміністрація України та Державна казначейська служба України відзивів на касаційну скаргу не надали.
Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2020 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи пункту 3 частини першої статті 345 КАС України, постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 20.02.2020.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.