ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2020 року
Київ
справа №181/490/19 (2-а/181/6/19)
адміністративне провадження №К/9901/36074/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року (головуючий суддя Чабаненко С.В., судді Чумак С.Ю., Юрко І.В.)
у справі №181/490/19 (2-а/181/6/19)
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України,
третя особа: поліцейський 3 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капрал поліції Лещенко Ганна Василівна,
про скасування постанови про адміністративне правопорушення і закриття провадження у справі,
І. Історія справи
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - "Управління"), третя особа: поліцейський 3 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капрал поліції Лещенко Ганна Василівна, з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії третьої особи щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - "КУпАП");
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ №1073123 від 16 квітня 2019 року, складену третьою особою, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн за адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП;
- закрити справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП, стосовно позивача у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Межівський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 20 серпня 2019 року позов задовольнив.
Зазначене рішення ухвалено у відкритому судовому засіданні за відсутності всіх учасників справи, які просили розглядати її без їх участі.
Повне судове рішення, як зазначено у ньому, було складено 20 серпня 2019 року, тобто у день його прийняття. Згідно супровідного листа №181/490/19/1731/2019 копію цього рішення направлено скаржнику 21 серпня 2019 року (а.с. 51) і отримано ним 28 серпня 2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 54).
Управління оскаржило рішення від 20 серпня 2019 року в апеляційному порядку. В своїй скарзі просило поновити строк на апеляційне оскарження, вказавши, що повний текст оскаржуваного рішення Управління отримало 28 серпня 2019 року, тоді як апеляційна скарга до відділення поштового зв`язку подана 3 вересня 2019 року, надійшла до суду першої інстанції 5 вересня 2019 року (через який Управління подавало апеляційну скаргу, яка в подальшому була перенаправлена до суду апеляційної інстанції), а до суду апеляційної інстанції - 27 вересня 2019 року. Тобто апеляційна скарга надійшла до суду першої інстанції у десятиденний строк з моменту отримання Управлінням копії рішення від 20 серпня 2019 року, а до суду апеляційної інстанції в межах тридцятиденного строку.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 1 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Управління залишив без руху. В цій ухвалі суд встановив, що в апеляційній скарзі позивач порушив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Однак, розглянувши доводи скаржника щодо поновлення строку суд зазначив, що норми статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України" у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року) є спеціальними для спорів у справах про адміністративні правопорушення, а тому строк на апеляційне оскарження судового рішення становить десять днів з моменту його проголошення, а не отримання його копії.
В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд апеляційної інстанції запропонував апелянту протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій вказати інші поважні підстави для його поновлення.
Як зазначив суд апеляційної інстанції, на виконання цієї ухвали скаржник подав заяву, в якій вказав, що повний текст оскаржуваного рішення отримав 28 серпня 2019 року, що підтверджується відбитком штемпеля вхідної кореспонденції Управління №12307с. Тому скаржник вважав, що подавши апеляційну скаргу 3 вересня 2019 року Управління реалізувало своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у встановлений законом строк.
Однак Третій апеляційний адміністративний суд, вказавши на необхідність добросовісного ставлення учасників справи до своїх прав і неухильного виконання вимог процесуального закону, ухвалою від 30 жовтня 2019 року відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
У касаційній скарзі Управління просить скасувати вказану ухвалу й направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Скаржник зазначає, що стаття 286 КАС України як спеціальна норма у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень стосовно притягнення до адміністративної відповідальності не врегульовує питання поновлення строку у разі його пропуску, а тому порядок і підстави поновлення строку визначаються на загальних підставах відповідно до статті 295 КАС України. Також вказує, що загальний аналіз статті 286 КАС України дає підстави для висновку, що нею, на відміну від частини п`ятої статті 270 КАС України, не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження.
Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не подали.
Ознайомившись із доводами скаржника, Верховний Суд вважає необхідним задовольнити касаційну скаргу з огляду на таке.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Одночасно протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.