ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 813/2729/16
адміністративне провадження № К/9901/21205/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 813/2729/16
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: З. М. Матковська, В. С. Затолочний, В. М. Каралюс) від 26 січня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Національного банку України, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника управління Департаменту персоналу Національного банку України "Про звільнення ОСОБА_1 " № 1029-к від 24 лютого 2016 року про звільнення з посади головного економіста відділу фінансового моніторингу західного регіону Департаменту фінансового моніторингу Національного банку України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України;
- поновити на посаді головного економіста відділу фінансового моніторингу західного регіону Департаменту фінансового моніторингу Національного банку України з 25 лютого 2016 року;
- стягнути з відповідача компенсації завданої моральної шкоди в сумі 37123,00 грн.;
- зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату надбавок до посадового окладу за період з 01 жовтня 2015 року по 25 лютого 2016 року, а саме надбавку за ранг в сумі 550 грн., надбавку за вислугу в сумі 15314,62 грн., недоплачені кошти в якості посадового окладу в сумі 11654,23 грн.;
- стягнути з Національного банку України на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 120328,75 грн.;
- стягнути з відповідача компенсації витрат на правову допомогу в сумі 2000,00 грн. та судового збору.
2. В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що спірний наказ суперечить вимогам закону та істотно порушує його права, передбачені Конституцією та законами України, а тому є протиправним і підлягає скасуванню. Позивач вважає, що у відповідності до статті 49-2 Кодексу законів про працю України відповідачем порушено процедуру вивільнення працівника, зокрема, при вивільненні від займаної посади йому не було запропоновано жодної вакантної посади станом на момент вивільнення. Також вказує на те, що відповідачем не враховано переваг позивача перед іншими працівниками та не отримано згоду профспілкового комітету на його звільнення. Зазначає, що відповідачем протиправно не виплачувалось доплати та надбавки, встановлені Законом України "Про державну службу". Крім того стверджує, що протиправним звільненням йому завдано моральної шкоди, яку позивач оцінює в сумі 37123,00 грн.
3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Клименко О. М., Брильовський Р. М., Кедик М. В.) від 11 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ начальника управління Департаменту персоналу Національного банку України "Про звільнення ОСОБА_1 " № 1029-к від 24 лютого 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного економіста відділу фінансового моніторингу західного регіону Департаменту фінансового моніторингу Національного банку України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного економіста відділу фінансового моніторингу західного регіону Департаменту фінансового моніторингу Національного банку України з 25 лютого 2016 року.
Стягнуто з Національного банку України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 лютого 2016 року по 11 листопада 2016 року в розмірі 68173,94 грн. без урахування сум обов`язкових до сплати податків та внесків.
В частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 7997, 90 грн. постанова суду виконується негайно.
В решті позовних вимог відмовлено.
Присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,20 грн.
4. Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову є незаконною та необґрунтованою та просить її скасувати та задовольнити в цій частині позовні вимоги в повному обсязі.
5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2016 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу та прийнято нову постанову, якою задоволено в цій частині позовні вимоги частково.
Стягнуто з Національного банку України на користь ОСОБА_1 5000,00 грн. завданої моральної шкоди.
Присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 23 лютого 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, залишивши в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2016 року.
7. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання заперечення на касаційну скаргу.
8. 25 квітня 2017 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення на касаційну скаргу, у якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
9. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
10. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
11. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12. 13 лютого 2018 року касаційну скаргу Національного банку України на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі № 813/2729/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Шарапа В. М. - головуючий суддя, Бевзенко В. М., Данилевич Н. А.).
13. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 526/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
14. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 травня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
15. Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
16. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач працює у Львівському обласному управлінні Національного банку України з 01 квітня 1993 року. З 08 квітня 2015 року позивача переведено на посаду головного економіста відділу фінансового моніторингу західного регіону Департаменту фінансового моніторингу Національного банку України, що підтверджується записом в трудовій книжці.
17. 02 грудня 2015 року позивач ознайомлений із попередженням про вивільнення, у зв`язку із реорганізацією на оптимізацією чисельності працівників Департаменту фінансового моніторингу Національного банку України. Зі змісту вказаного попередження слідує, що у попередженні відсутні відомості про пропозиції позивачу зайняти вакантні посади в структурі Національного банку України
18. 24 лютого 2016 року наказом начальника управління Департаменту персоналу Національного банку України "Про звільнення ОСОБА_1 " № 1029-к від 24 лютого 2016 року позивача звільнено з посади головного економіста відділу фінансового моніторингу західного регіону Департаменту фінансового моніторингу Національного банку України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
19. Вважаючи вищевказаний наказ незаконним та таким, що був прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся з цим позовом до суду.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу надбавок до посадового окладу за період з 01 жовтня 2015 року по 25 лютого 2016 року суд першої інстанції виходив з того, що кошти позивачу виплачені у повному обсязі у відповідності до вимог Постанови Правління Національного банку України № 456 від 10 липня 2015 року "Про затвердження Положення про оплату праці (заробітну плату) працівників Національного банку України"; щодо відмови у відшкодуванні моральної шкоди, то позивачем не було надано доказів завдання такої, а відмова суду у відшкодуванні витрат на правову допомогу ґрунтується на тому, що неможливо встановити об`єм, кількість та види послуг, які були надані адвокатом.
21. Львівський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу та ухвалюючи нове рішення, яким задоволено в цій частині позовні вимоги частково, виходив з того, що протиправне звільнення позивача призвело до приниження його ділової репутації, необхідності вжиття додаткових зусиль при пошуку нової роботи, а також душевних страждань та переживань. Проте, апеляційний суд ставить під сумнів обґрунтованість визначення розміру моральної шкоди, не зрозумілим є те, яким чином позивач cпівставляє встановлений середньомісячний заробіток зі своїми душевними стражданнями та переживаннями. Відтак, з урахуванням встановленої протиправності дій відповідача, принципів розумності і справедливості, а також тривалості розгляду даної справи, суд апеляційної інстанції визначав розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди у 5000 грн.
22. Щодо задоволеної вимоги позивача про присудження витрат на правову допомогу у розмірі 2000 грн., суд апеляційної інстанції виходив з підтвердженості здійснених витрат позивачем на правову допомогу договором про надання правової допомоги від 26 серпня 2016 року та квитанцією юридичної консультації Шевченківського районну м. Львова № 336 від 29 липня 2016 року на суму 2000 грн. за підготовку позовної заяви та введення справи.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
23. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
24. Зокрема, наголошує на тому, що вимоги позивача щодо заподіяння йому відповідачем моральної шкоди є необґрунтованими, оскільки нічим не підтверджуються. Щодо стягнення витрат на правову допомогу, скаржником зазначено, що ця вимога не є обґрунтованою і не може бути задоволена, оскільки на підтвердження здійснених витрат на правову допомогу позивачем надано як докази лише договір про надання правової допомоги від 26 серпня 2016 року та квитанцію юридичної консультації Шевченківського району м. Львова № 336 від 29 липня 2016 року на суму 2000 грн., проте, жоден з вказаних документів не містить положень/розрахунків, які дають змогу встановити з чого складається вказана у квитанції загальна сума у 2000 грн.
25. Окремо зазначено, що про необхідність надання документів, які підтверджують надання документів, які підтверджують понесені витрати на правову допомогу, їх обґрунтування (розрахунок, в т.ч. з врахуванням норм Закону про граничний розмір компенсації витрат) неодноразово зазначалося в рішеннях судів вищих інстанцій, зокрема в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2012 року у справі № К/9991/36987/11 та від 17 листопада 2011 року у справі № К/9991/1544/11
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.