ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 814/498/17
адміністративне провадження № К/9901/23618/18
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 814/498/17
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправною відмову,
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: Є. В. Марич) від 18 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: В. О. Потапчук, Л. П. Шеметенко, Г. В. Семенюк) від 12 вересня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративними позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - ГУ НП в Миколаївській області або відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною відмову у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати;
- стягнути невиплачену заробітну плату за період з 14 січня 2017 року по 21 лютого 2017 року.
2. В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що відповідачем безпідставно відмовлено йому у виплаті заробітної плати за період з 14 січня 2017 року по 21 лютого 2017 року, оскільки в цей період він вважався таким, що проходить службу в органах поліції. Так, на підставі рішення суду, яке підлягало до негайного виконання в частині поновлення, наказом начальника ГУ НП в Миколаївській області № 22 о/с від 30 січня 2017 року його поновлено на посаді, а наказом начальника ГУ НП в Миколаївській області № 40 о/с від 22 лютого 2017 року відряджено позивача до ДКП НПУ з увільненням з посади заступника начальника ГУНП в Миколаївській області.
3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, позов задоволено.
Визнано протиправною відмову ГУ НП в Миколаївській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1, заробітної плати (грошового забезпечення) за період проходження служби в органах поліції з 14 січня 2017 року по 21 лютого 2017 року включно.
Стягнуто з ГУ НП в Миколаївській області на корить ОСОБА_1 заробітну плату (грошове забезпечення) в сумі 11894,40 грн. за один місяць.
Стягнуто з ГУ НП в Миколаївській області на корить ОСОБА_1 заробітну плату (грошове забезпечення) в сумі 3568,32 грн..
Постанова в частині стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) за один місяць підлягає негайному виконанню.
4. Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, 05 жовтня 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
5. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача; відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року; встановлено строк для подачі заперечень на касаційну скаргу до 22 грудня 2017 року.
6. 18 грудня 2017 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення на касаційну скаргу, у якій позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
9. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
10. 15 лютого 2018 року касаційну скаргу ГУ НП в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі № 814/498/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Білоус О. В. - головуючий суддя, Данилевич Н. А., Желтобрюх І. Л.).
11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 525/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
13. Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 07 листопада 2015 року ОСОБА_1, згідно наказу Голови Національної поліції України № 19 о/с від 07 листопада 2015 року та наказу тимчасово виконуючого обов`язки начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 3 о/с від 07 листопада 2015 року відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію", як прибулого з Міністерства внутрішніх справ України, було призначено у порядку переатестування на посаду заступника начальника Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області та присвоєно спеціальне звання "полковник поліції".
15. Наказом тимчасово виконуючого обов`язки начальника ГУ НП в Миколаївській області № 114 о/с від 25 травня 2016 року позивача звільнено зі служби в поліції за статтею 77 частини першої пункту 5 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).
16. 07 липня 2016 постановою Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 814/1104/16 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Миколаївській області № 114 о/с від 25 травня 2016 року в частині звільнення позивача зі служби в поліції та поновлено на посаді заступника начальника ГУ НП в Миколаївській області. Дане рішення в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягала негайному виконанню.
17. Наказом т.в.о начальника ГУ НП в Миколаївській області № 184 о/с від 15 липня 2016 року пункт наказу № 114 о/с від 25 травня 2016 року в частині звільнення з органів поліції скасовано та поновлено позивача на посаді заступника начальника ГУ НП в Миколаївській області.
18. 19 вересня 2016 року ОСОБА_1, заступника начальника ГУ НП в Миколаївській області полковника поліції, наказом тимчасово виконуючого обов`язки начальника ГУ НП в Миколаївській області № 264 о/с від 19 вересня 2016 року звільнено зі служби в поліції за статтею 77 частини першої пункту 4 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
19. 13 січня 2017 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 814/1987/16 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Миколаївській області № 264 о/с від 19 вересня 2016 року в частині звільнення позивача зі служби в поліції та поновлено на службі в поліції на посаді заступника начальника ГУ НП в Миколаївській області з 20 вересня 2016 року, а також стягнуто з ГУ НП в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 20 вересня 2016 року по 13 січня 2017 року у сумі 33690,49 грн., без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню. Дана постанова в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць підлягала негайному виконанню.
20. 30 січня 2017 року прийнято відповідачем наказ № 22 о/с про скасування пункту наказу ГУ НП в Миколаївській області № 264 о/с від 19 вересня 2016 року в частині звільнення позивача та поновлення його на посаді заступника начальника ГУ НП в Миколаївській області.
21. 02 лютого 2017 року позивачем на ім`я начальника Департаменту кіберполіції Національної поліції України (далі - ДКП НПУ) було подано рапорт про згоду на призначення на посаду заступника начальника Управління інформаційних технологій та програмування в південному регіоні ДКП НПУ.
22. 20 лютого 2017 року начальником ГУ НП в Миколаївській області було видано наказ № 40 о/с про відрядження позивача до ДКП НПУ з увільненням його з посади заступника начальника ГУ НП в Миколаївській області з 22 лютого 2017 року.
23. 22 лютого 2017 року наказом начальника ДКП НПУ № 18 о/с полковника поліції ОСОБА_1, прибулого з ГУ НП в Миколаївській області призначено на посаду заступника начальника управління інформаційних технологій та програмування в південному регіоні - начальником першого відділу управління інформаційних технологій та програмування в південному регіоні ДКП НПУ з 22 лютого 2017 року.
24. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що у період з 14 січня 2017 року по 21 лютого 2017 року ОСОБА_1 проходив службу у ГУ НП в Миколаївській області, але заробітна плата за цей час позивачу не виплачувалась, у зв`язку з чим він неодноразово (10 лютого 2017 року, 24 лютого 2017 року) звертався із письмовим запитами до ГУ НП в Миколаївській області.
25. Остаточною відповіддю ГУ НП в Миколаївській області від 02 березня 2017 року позивачу було відмовлено у виплаті заробітної плати за період з 14 січня 2017 року по 22 лютого 2017 року, у зв`язку з тим, що позивач не був призначений на постійну посаду штатів ГУ НП в Миколаївській області.
26. Позивач не погоджуючись із протиправними діями щодо не виплати йому заробітної плати звернувся до суду з цим позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
27. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач, будучи призначеним на посаду заступника начальника ГУ НП в Миколаївській області наказом начальника ГУ НП від 30 січня 2017 року № 22 о/с на підставі рішення суду від 13 січня 2017 року, виконуючи свої функціональні обов`язки, не допускаючи прогулів без поважних причин, мав право розраховувати на оплату праці, а відповідач в свою чергу зобов`язаний був виплатити заробітну плату за період з 13 січня 2017 року (час поновлення на посаді) по 21 лютого 2017 року (час переміщення на посаду до ДКП НПУ).
28. При цьому, суди відхилили посилання скаржника на відсутність фінансування скорочених посад (посад в тимчасовому штаті) як на підставу не виплати позивачу грошового забезпечення, оскільки не ґрунтується на нормах діючого законодавства України та протирічить практиці Європейського суду з прав людини.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
29. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.