ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 826/15110/17
адміністративне провадження № К/9901/31471/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/15110/17
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в місті Києві правонаступника Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в місті Києві правонаступника Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Маруліна Л. О.) від 26 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (Федотов І. В., Єгорова Н. М., Сорочко Є. О.) від 08 жовтня 2019 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в місті Києві правонаступника Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві від 16 серпня 2017 року про припинення провадження за заявою ОСОБА_1 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, прийняте у зв`язку з не підтвердженням факту народження ОСОБА_2 07 лютого 1927 року в м. Біла Церква Київської області.
- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 грудня 2016 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до вимог чинного законодавства та прийняти рішення про оформлення набуття ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства України.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що відповідач протиправно зупинив розгляд заяви ОСОБА_1 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, у зв`язку з нібито не підтвердженим фактом народження діда позивача 07 лютого 1927 року в м. Біла Церква Київської області.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року задоволено адміністративний позов.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві від 16 серпня 2017 року про припинення провадження за заявою ОСОБА_1 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, прийняте у зв`язку з не підтвердженням факту народження ОСОБА_2 07 лютого 1927 року в м.Біла Церква Київської області.
Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 грудня 2016 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до вимог чинного законодавства та прийняти рішення про оформлення набуття ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства України.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1280,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року частково задоволено апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві.
Скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 грудня 2016 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до вимог чинного законодавства та прийняти рішення про оформлення набуття ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства України, та прийнято нове рішення у цій частині.
Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 грудня 2016 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до вимог чинного законодавства та за результатами розгляду такої заяви прийняти відповідне рішення згідно вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду, викладених у даній постанові.
В іншій частині - рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року залишено без змін.
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 13 листопада 2019 року Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби в місті Києві правонаступник Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
6. Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено строк для подання відзиву.
7. Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року закінчено підготовку цієї справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
8. Станом на 20 лютого 2020 року відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 грудня 2016 року ОСОБА_1 подано до Дарницького районного відділу ГУ ДМС у м. Києві заяву про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, у зв`язку з народженням його діда - ОСОБА_2 на території України до 24 серпня 1991 року.
10. Відповідно до матеріалів справи № 8.1-5/2017 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_1, останнім 29 грудня 2016 року подано до відповідача заяву № 5/2017 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, в якій вказано, що його дід - ОСОБА_2 народився на території України.
11. До вказаної заяви надано зобов`язання припинити іноземне громадянство, копію паспорта, свідоцтво про народження, в якому вказано, що його батько по національності "Русский", а мати " Єврейка ". Надано свідоцтво про народження матері - ОСОБА_4, довідку про вступ до шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (мати та батько позивача), довідку про укладення шлюбу № 332, експертний висновок № 056/1220-m, в якому вказується, що не зважаючи на розбіжності у зазначенні імені та по батькові матері позивача в усіх наданих документах, зазначено про одну і ту ж людину.
12. Також, в особовій справі № 8.1-5/2017 міститься Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя в якому вказано, що ОСОБА_2 народився в м. Біла Церква, Київської області та відповідно до Свідоцтва про народження № 350, дід позивача - ОСОБА_2 народився в губернії Біла Церква у 1927 році.
13. У зв`язку зі зверненням ОСОБА_5, Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві здійснено запит до Відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві щодо підтвердження факту народження ОСОБА_2 у місті Біла Церква, а також факту видачі свідоцтва про народження № 350, виданого Білоцерківським округом 11 лютого 1927 року.
14. Листом від 10 березня 2017 року № 315/16.6-09 Дніпровський районний у м. Києві відділ Державної реєстрації актів цивільного стану на запит Головного територіального управління юстиції у м. Києві повідомило, що інформація щодо наявності реєстрації народження в м. Біла Церква та факту видачі свідоцтва № 350, виданого Білоцерківським округом 11 лютого 1927 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 - відсутня.
15. Головним управлінням ДМС України у м. Києві листом від 07 квітня 2017 року № 1-16/34-2-17 здійснено аналогічний запит до Державного архіву Київської області, у свою чергу Державний архів Київської області листом від 15 травня 2017 року № 01-43/693 проінформував, що книга реєстрації актових записів про народження по місту Біла Церква Білоцерківської округи за 1927 рік на зберігання до архіву не передавалась.
16. Також, ДМС України листом № 6.4/1850-17 від 09 лютого 2017 року повідомила ГУ ДМС України у місті Києві про необхідність долучення до матеріалів справи належним чином завіреної копії свідоцтва про народження діда позивача.
17. У листах від 11 квітня 2017 року, 30 травня 2017 року, 20 червня 2017 року та 25 липня 2017 року, адресованих відповідачем для ОСОБА_1 вказано про необхідність його явки на особистий прийом до відділу громадянства ГУ ДМС України у м. Києві, оскільки встановлено, що інформація щодо наявності реєстрації народження та факту видачі свідоцтва про народження діда не підтверджується.
18. Рішенням про припинення провадження за заявою ОСОБА_6 від 16 серпня 2017 відповідач припинив розгляд справи та списав документи до архіву.
19. Листом від 16 серпня 2017 року № 1-16/5-2017 повідомлено позивача, що провадження за його заявою припинено у зв`язку з не усуненням у визначений законодавством термін (протягом двох місяців) недоліків по справі.
20. Позивач, вважаючи рішення міграційного органу незаконними, а свої права порушеними, звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що під час прийняття спірного рішення від 16 серпня 2018 року, міграційний орган діяв без урахування всіх обставин, що мають значення для справи.
22. Суди зазначили, що при прийнятті рішення про припинення провадження за заявою про оформлення громадянства України відповідач мав повернути документи заявникові для усунення недоліків, для підтвердження інформації щодо факту народження діда позивача, чого ним зроблено не було, відтак наявні підстави для задоволення позовних вимог.
23. Апеляційний суд, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення у відповідній частині дійшов висновку, що у цьому випадку прийняття рішення про оформлення набуття ОСОБА_1 громадянства України належить виключно до дискреційних повноважень відповідача, тому суд позбавлений можливості зобов`язати відповідача прийняти таке рішення, відтак слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 грудня 2016 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до вимог чинного законодавства та за результатами розгляду такої заяви прийняти відповідне рішення згідно вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду, викладених у даній постанові.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
24. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджуються з висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
25. Зокрема скаржник зазначив, що повторний розгляд заяви позивач є неможливим, оскільки відповідно до п. 94 Порядку строк розгляд заяви становить три місяці, проте позивачу надане законне право для повторного звернення з відповідною заявою.
26. Також скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не наведено суті порушення процедури розгляду заяви позивача, відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
27. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями про задоволення позовних вимог.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела правового регулювання
28. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб закріплено у Законі України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року № 2235-III (далі - Закон № 2235-III).
30. Відповідно до ст. 1 Закону № 2235-III у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках;
особа - фізична особа;
громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України;
іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;
31. Згідно ст. 6 Закону № 2235-III громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;
32. Відповідно ст. 8 Закону № 2235-III особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.