ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2020 року
Київ
справа №226/386/19
адміністративне провадження №К/9901/29296/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Обласного центру медико-соціальної експертизи, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Мирноградське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Державне підприємство "Мирноградвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта "Капітальна" Державного підприємства "Мирноградвугілля", про скасування акту та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2019 (суддя Дмитрієв В. С.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 (колегія суддів у складі: Міронової Г. М., Сіваченка І. В., Ястребової Л. В.),
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Обласного центру медико-соціальної експертизи, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Мирноградське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Державне підприємство "Мирноградвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта "Капітальна" Державного підприємства "Мирноградвугілля", в якому просив скасувати акт огляду від 12.05.1985 № 678 та зобов`язати відповідача провести його повторний огляд з встановленням втрати професійної працездатності станом на 01.02.1985 та призначити інвалідом III групи з 01.02.1985 безстроково.
Позовні вимоги мотивовано тим, що під час визначення позивачу групи інвалідності у 1985 році Лікувально-трудова експертна комісія (далі - ЛТЕК) помилково керувалася діючою на той час Інструкцією Міністерства фінансів СРСР від 18.05.1960 № 153 "О порядке врачебного освидетельствования страхователей", хоча повинна була керуватися Інструкцією щодо визначення груп інвалідності, затвердженою Наказом МОЗ України від 01.08.1956 та ВЦРПС від 02.08.1956, в зв`язку з чим позивачу в 1985 році не було встановлено інвалідність.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2019, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що Положення про лікарсько-трудові експертні комісії, затверджене постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 28.03.1985 № 134 втратило чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів від 22.02.1992 № 83 (83-92-п) і в спірних правовідносинах не може бути застосовано. Суд дійшов висновку, що відповідач не наділений правом скасування акту огляду від 12.05.1985 № 678, а тим більше з цієї дати встановлювати інвалідність. Разом з тим, суд першої інстанції не встановив обставин, які б свідчили про те, що під час огляду позивача у травні 1985 року та не встановлення групи інвалідності, ЛТЕК керувалася Інструкцією "О порядке врачебного освидетельствования страхователей" від 18.05.1960 № 153. Зі змісту акту огляду від 12.05.1985 № 687 встановлено, що згідно Інструкції № 153 від 1960 року ОСОБА_1 визначена втрата працездатності. Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що встановлення ступеню інвалідності у зв`язку з травмою на виробництві, причин, часу настання, групи інвалідності віднесено до виключної компетенції ЛТЕК. Суд не може перебирати на себе функцію суб`єкта владних повноважень, тим більше якщо для прийняття ним обґрунтованого та правомірного рішення необхідно не тільки дотримання процедури прийняття такого рішення, а й проведення багатьох медичних досліджень і володіння спеціальними знаннями в галузі медицини. Крім того, суд зазначає, що на даний час позивачу встановлена 60 % втрата працездатності (тобто більша ніж була встановлена у 1985 році, і як наслідок стан здоров`я погіршився), тому здійснення повторного огляду та висновку щодо стану здоров`я у 1985 року фактично не можливо.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги зазначає, що відповідно до пункту 3 Положення про лікарсько-трудові експертні комісії, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 28.03.1985 № 134, ЛТЕК при встановленні інвалідності керуються інструкцією по визначенню груп інвалідності, затверджуваною Міністерством охорони здоров`я СРСР, Державним комітетом СРСР по праці і соціальних питаннях і ВЦРПС і після перенесеної черепно-мозкової травми йому повинні бути призначити мінімум III групу інвалідності безстроково і перевести працювати на поверхню, на нижче оплачувану працю.
Позиція інших учасників справи
Відповідач скористався своїм правом та надіслав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що інструкцією по визначенню груп інвалідності застосовується у випадку встановлення групи інвалідності, а при огляді ОСОБА_1, в спірний період, група інвалідності не встановлювалася. Просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Третя особа у відзиві на касаційну скаргу позивача просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 28.10.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019.
Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2020 справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 13.05.1980 був травмований під час виконання трудових обов`язків на шахті ім. А.Г. Стаханова в м. Димитров Донецької області та отримав травму голови та плеча, що підтверджується Актом про нещасний випадок на виробництві від 30.07.1980 № 256 (діагноз за листком непрацездатності: травматичний церебральний арахноїдит помірний правобічний гемінарез травматичний неврит слухового нерву).
ЛТЕК м. Димитрова у 1983 році встановила позивачу 50 відсотків втрати працездатності та призначила 3 групу інвалідності (трудове каліцтво), що не є спірним між сторонами.
Під час чергового медичного огляду ЛТЕК, 12.05.1985, втрата працездатності ОСОБА_1 визначена у розмірі 40%, при цьому інвалідність не встановлена. Згідно експертного рішення ЛТЕК від 15.05.1985 наявна симптоматика з боку центральної нервової системи: неврит правого слухового нерва, астено-неврологічний синдром, не дає підстави на встановлення інвалідності. Втрата працездатності визначена згідно Інструкції № 153 від 1960 року. Докази оскарження зазначеного рішення у визначений законом строк матеріали справи не містять.
Отримавши лист Департаменту охорони здоров`я Донецької обласної держаної адміністрації від 12.10.2017 № 4-1109-24-1.1.1 щодо застосування у визначенні відсотків втрати працездатності ОСОБА_1 у 1985 році згідно "Таблиці для визначення відсотка постійної втрати загальної працездатності від нещасних випадків" Додаток № 1 до Інструкції Міністерства Фінансів СРСР від 18.05.1960 "О порядке врачебного освидетельствования страхователей", позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про зобов`язання провести повторний огляд із встановленням втрати професійної працездатності станом на 01.02.1985 та визнати інвалідом ІІІ групи з 01.02.1985 безстроково.
Рішенням Краматорського міського суду від 16.05.2018 у справі № 234/19311/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Донецької області від 14.08.2018, в задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 09.01.2019 судові рішення скасовані, провадження у справі № 234/19311/17 закрито у зв`язку з порушенням правил підсудності.
02.02.2019 позивач звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства з даним позовом.
Позиція Верховного Суду
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у чинній редакції) колегія суддів зазначає таке.
08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.
Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю (стаття 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні").
Відповідно до пунктів 4, 5 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317), медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи.
Згідно з пунктом 17 Положення № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.