ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2020 року
Київ
справа №376/1419/16-а
адміністративне провадження №К/9901/22191/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Саприкіної І.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області
про призначення пенсії на пільгових умовах
за касаційною скаргою Сквирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області
на постанову Сквирського районного суду Київської області від 26 вересня 2016 року (прийняту у складі головуючого судді Клочко В.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Земляної Г.В., суддів Лічевецького І.О., Сорочко Є.О.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області, в якому просив визнати протиправною відмову відповідача у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області зарахувати йому період роботи в колективному с/г підприємстві "Антонів", ТОВ "Мрія" с. Антонів Сквирського району Київської області з 1 січня 1996 року по 22 жовтня 2001 року включно, як тракториста-машиніста безпосередньо зайнятого в виробництві сільськогосподарської продукції та призначити пільгову пенсію починаючи з 4 лютого 2016 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Сквирського районного суду Київської області від 26 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність відмови Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах та зобов`язанні призначити пільгову пенсію позивачу.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, дійшли помилкових висновків про наявність у позивача пільгового стажу, необхідного для призначення пенсії відповідно до пункту "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв`язку із тим, що відповідно до особових рахунків по обліку заробітку колгоспників з січня 1996 року по жовтень 2001 року заробітна плата позивача значно менша в порівнянні з показниками середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України. Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що робота виконувалася позивачем не протягом повного польового періоду в рослинництві або тваринництві.
Позиція інших учасників справи
Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №376/1419/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 19 лютого 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №376/1419/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 20 лютого 2020 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 з 1 січня 1993 року працював на посаді тракториста - машиніста в колгоспі "Більшовик".
В 1993 році на підставі рішення Загальних зборів колгоспників дане підприємство було перетворено в КСП "Антонів".
В 2000 році на підставі рішення загальних зборів КСП "Антонів" припинило свою діяльність шляхом перетворення в ТОВ "Мрія", де позивач продовжив працювати трактористом до 22 жовтня 2001 року.
2 червня 2008 року державна реєстрація ТОВ "Мрія" була припинена за рішенням суду.
4 лютого 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах як трактористу-машиністу відповідно до пункту "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Рішенням Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області №1154/03 від 1 квітня 2016 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв`язку з тим, що відповідно до особових рахунків по обліку заробітку колгоспників з січня 1996 року по жовтень 2001 року заробітна плата значно менша в порівнянні з показниками середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України.
Вважаючи протиправною відмову в зарахуванні періоду роботи трактористом-машиністом та відповідно призначенні пенсії на пільгових умовах, ОСОБА_1 звернувся із даним позовом до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Сквирського районного суду Київської області від 26 вересня 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2017 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.