ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2020 року
м. Київ
справа №806/714/18
адміністративне провадження №К/9901/54130/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - Гамми Віктора Опанасовича
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 (головуючий суддя Капинос О.В.) та
постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018 (колегія суддів у складі головуючого судді Шидловського В.Б., суддів Мацького Є.М., Шевчук С.М.)
у справі № 806/714/18
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат,
про визнання незаконним та скасування висновку, зобов`язання прийняти рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
I. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат, у якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати висновок комісії Міністерства оборони України (п. 89 Протоколу № 102від 29.09.2017) про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням III групи інвалідності з 11.04.2017, внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини, під час виконання військового обов`язку ;
- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення йому, як інваліду III групи, одноразової грошової допомоги та виплатити в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму на момент встановлення III групи інвалідності, а саме з 11.04.2017, у відповідності до ч. 2 ст. 16 Закону України № 2011-XII.
2. В обґрунтування позову зазначав, що рішення відповідача від 29.09.2017 № 102, яким йому відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги є протиправним, оскільки з 11.04.2017 він набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.03.2018, яке залишене без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018, у задоволенні позову відмовлено.
4. У касаційній скарзі позивач, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а позовні вимоги задовольнити.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив службу в Збройних силах України. Звільнений наказом командира 30 окремої гвардійської механізованої бригади від 10.03.2015 за призовом по час мобілізації в запас та згідно з наказом командира військової частини В2731 від 17.03.2015 № 67 (по стройовій частині), виключений зі списків особового складу військової частини В2731.
6. Під час огляду МСЕК 18.03.2015 позивачу було встановлено 20% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, у зв`язку з цим, виплачена допомога в сумі 17052,00 грн.
7. Відповідно до довідки МСЕК від 21.03.2017 № 783312, під час первинного огляду, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності внаслідок загального захворювання, з 21.03.2017 по 01.04.2018.
8. При повторному огляді, відповідно до довідки МСЕК від 21.04.2017 № 782370, позивачу встановлено третю групу інвалідності з 11.04.2017, внаслідок травми, захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини.
9. 03.05.2017 позивач звернувся до Олевського районного військового комісаріату із заявою з проханням виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини, яка була скерована спочатку до Житомирського обласного військового комісаріату, а згодом до Міністерства оборони України.
10. Згідно з рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеного в п. 89 протоколу № 102 від 29.09.2017, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги посилаючись на те, що ч.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 у разі зміни групи інвалідності, доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. ОСОБА_1 ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня працездатності. Допомога у зв`язку з встановленням 20% втрати працездатності виплачена в сумі 17 052,00 грн.
11. Вважаючи такі дій відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з позовом.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є правомірним, оскільки зміна підстав для призначення позивачу одноразової допомоги відбулась після спливу дворічного строку, визначеного п. 4 ст. 16-3 України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.