ПОСТАНОВА
Іменем України
11 лютого 2020 року
Київ
справа №813/1586/17
адміністративне провадження №К/9901/4737/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2017 (суддя Кедик М.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 (головуючий суддя Кузьмич С. М., судді: Гулид Р.М., Улицький В.З.) у справі №813/1586/17 за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Приватного підприємства "Тювик" про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках,
ВСТАНОВИВ:
ГУ ДФС у Львівській області звернулось до адміністративного суду з позовом до ПП "Тювик" про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДФС у Львівській області звернулось з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції. У касаційній скарзі податковий орган просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2017, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 у справі №813/1586/17.
Ухвалою від 10.02.2020 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 11.02.2020.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на те, що у зв`язку з відмовою платника податків в реалізації контролюючим органом права на проведення перевірки - відмовою у допуску відповідних посадових (службових) осіб до проведення перевірки, податковим органом прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Також, позивач наголошує, що відповідач не допустив перевіряючих до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, призначеної згідно наказу, за наявності законних підстав для її проведення.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП "Тювик" зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. ПП "Тювик" знаходиться на обліку в Стрийській ОДПІ (Сколівське відділення) ГУ ДФС у Львівській області.
Позивачем 15.02.2017 направлено на адресу відповідача запит №1128/10/13-01-14-08-13 про надання інформації (пояснень) та її документального підтвердження, яким зобов`язано надати засвідчені підписом посадової особи ПП "Тювик" та скріплені печаткою за наявності, копії документів, що безпосередньо стосуються господарських операцій, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) з ТОВ "Грінбокс студіо" за період з 01.11.2016 по 30.11.2016.
06.04.2017 позивачем видано наказ №1258 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Тювик" з питань взаєморозрахунків з ТОВ "Грінбокс студіо" за період листопад 2016 року.
На підставі підпунктів 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті16, підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пунктів 1, 3 абзацу 3 пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та наказу від 06.04.2017 №1258 видано направлення на перевірку від 10.04.2017 №2250, № 2251, згідно з якими ГУ ДФС у Львівській області з 10.04.2017 скеровано посадових осіб податкового органу для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Тювик" з 10.04.2017 тривалістю 5 робочих днів.
10.04.2017 посадовими особами позивача здійснено вихід за адресою підприємства для вручення копії наказу на проведення позапланової перевірки та пред`явлення направлення. Працівником ПП "Тювик" повідомлено, що директор підприємства перебуває у відрядженні до 12.04.2017.
12.04.2017 здійснено повторний вихід за адресою ПП "Тювик" для вручення копії наказу на проведення позапланової перевірки та пред`явлення направлення, Працівником відповідача повідомлено, що директор відсутня у зв`язку з продовженням відрядження.
13.04.2017 повторно здійснено вихід за адресою ПП "Тювик", зі слів працівника повідомлено, що директор Лесюк Н.Я. відсутня у зв`язку з продовженням відрядження.
ГУ ДФС у Львівській області 14.04.2017 складено акт недопуску до позапланової перевірки ПП "Тювик" №95/13-01-14-14/22406381.
ГУ ДФС у Львівській області 14.04.2017 складено акт №95а/13-01-14-14/22406381 про неможливість вручення акту про недопуск до перевірки.
Начальником ГУ ДФС у Львівській області прийнято рішення від 21.04.2017 №4173/10/13-01-14-14 про застосування адміністративного арешту майна платника податків ПП "Тювик".
Податковий орган звернувся до суду з адміністративним позовом про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків у зв`язку із відмовою платника податків від проведення позапланової перевірки, внаслідок ненадання документів, необхідних до перевірки.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що враховуючи вимоги статті 94 Податкового кодексу України, податковий орган, у разі його недопуску платником податків до проведення перевірки, може звернутися до суду з вимогою виключно про арешт майна платника податків або ж з поданням щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. За змістом норм для виникнення у контролюючого органу права звернення до суду для застосування арешту коштів мають настати дві умови: у платника податків виник податковий борг; у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу. Проте, доказів наявності у ПП "Тювик" податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу суду не надано, таким чином суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках ПП "Тювик".
Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, вказав, що право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Проте, як встановлено судом, позивачем не надано доказів отримання відповідачем повідомлення про проведення перевірки. Крім того, податковим органом не дотримано законодавчо передбаченої процедури вручення (надсилання) копії наказу на перевірку. Суд дійшов висновку, що фактичного недопуску до перевірки не було, так як це підтверджується неотриманням директором наказу на перевірку, відсутністю його підписів на направленнях.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, безвідносно до мотивів ухвалення рішення судом першої інстанції.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.
Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.
Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).