ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2020 року
Київ
справа №815/3481/17
адміністративне провадження №К/9901/47292/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в попередньому засіданні адміністративну справу №815/3481/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області
про визнання неправомірним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 (прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Стас Л.В.; суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.)
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просив:
- визнати неправомірним та скасувати наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 26.05.2017 №98 "Про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту";
- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області у відповідності з процедурою, передбаченою ст. 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
2. В обґрунтування позову зазначає, що оскаржуваний наказ є неправомірним, оскільки рішення приймалося без урахування та без дослідження всіх обставин, які мають значення для справи, так як він є громадянином Еритреї, але не може і не бажає користуватися захистом країни своєї громадянської належності, оскільки набув громадянства за громадянством своїх батьків, при цьому місцем народження і попереднім місцем проживання є територія Саудівської Аравії, а тому висловлює побоювання щодо повернення до Еритреї через те, що йому може загрожувати небезпека в цій країні.
Вважаючи наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 26.05.2017 №98 протиправним, позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2017, позовні вимоги задоволено.
Визнано неправомірним та скасовано наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 26.05.2017 №98.
Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області у відповідності з процедурою, передбаченою ст. 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 26.05.2017 №98 прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та непропорційно, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямований цей наказ, а тому такий слід скасувати як протиправний.
5. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено формальне ставлення з боку відповідача до перевірки усіх обставин, викладених позивачем, матеріалів особової справи та наявної інформації по країні походження та робить неможливим зробити висновок про очевидну необґрунтованість заяви позивача, яка, відповідно до ч. 6 ст. 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" є підставою для прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
6. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 апеляційну скаргу відповідача задоволено.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДМС України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування наказу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 26.05.2017 року №98, зобов`язання вчинити певні дії, скасовано.
Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що за результатами аналізу матеріалів особової справи позивача ГУ ДМС встановлено, що його історія переслідування є необгрунтованою та не може бути розглянута у контексті надання міжнародного захисту. Крім цього, отримані пояснення позивача містять неточності, наявні елементи зловживання процедурою набуття міжнародного захисту.
8. Судом апеляційної інстанції встановлено, що звернення позивача за міжнародним захистом відбулося зі зволіканнями, а саме 22.05.2017, тобто звернення відбулось лише після відрахування з навчального закладу у вересні 2016 року та появи проблем з документами, чим порушено ч. 5 ст. 5 Закону України "По біженців та осіб, які потребують додаткового захисту".
9. Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що аналіз матеріалів по країні походження позивача в сукупності з іншими обставинами справи та поведінкою позивача не дає підстав вважати, що він прибув в Україну саме з метою уникнення стати жертвою переслідувань у країні своєї громадянської належності та не дає підстав кваліфікувати його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Крім того, апеляційний суд виходив з того, що позивачем надано пояснення про те, що він ніколи не проживав на території Еритреї, особисто його ніхто не переслідував, його звернення направлене на легалізацію свого становища на території України.
При цьому на території Еритреї проживає його дід, бабка та їх ніхто не переслідує; а також підтвердив, що він не має бажання повертатись до країни громадської належності через відсутність родичів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
11. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 по справі № 815/3481/17.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
12. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу: - скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував наявність інформації про переслідування членів партії "Jabha" та їх сімей на території Еритреї.
13. Крім того, скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції здійснено розгляд справи № 815/3481/17 за відсутності позивача та його представника, без належного повідомлення про дату та час розгляду справи.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином Еритреї, місце народження - Саудівська Аравія, м. Ель-Хардж, національність - еритреєць, віросповідання- іслам, мусульманин-суніт.
15. З матеріалів особової справи позивача встановлено, що позивач вибув з Саудівської Аравії, м. Ель -Хардж, р-н Хай ель Салам, (країна постійного проживання) у грудні 2015 року авіарейсом Ер-Ріад - Стамбул - Харків, на підставі паспортного документу та студентської візи.
16. Позивач 22.05.2017 звернувся до Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС в Одеській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в обґрунтування якої зазначив, що народився у Саудівській Аравії та є громадянином Еритреї. В 1970 року його сім`я виїхала з Еритреї у зв`язку з політичною ситуацією в країні, оскільки його батько був учасником політичної партії, яка була в опозиції, тому він не може повернутися в Еритрею, оскільки його можуть вбити або посадити.
17. За результатами розгляду особової справи громадянина Еритреї ОСОБА_1 управління дійшло до висновку про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (а.с. 110-116).
18. У висновку про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідачем вказано, що заявник ніколи не був членом жодних політичних, громадських, молодіжних, релігійних, військових чи інших організацій як в країні громадянської належності, так і на території нашої країні та його історія переслідування є необґрунтованою та не може бути розглянута у контексті надання міжнародного захисту.
Крім цього, отримані пояснення шукача захисту містять неточності, наявні елементи зловживання процедурою набуття міжнародного захисту.
19. Відповідачем встановлено, що відповідно до заяви від 22.05.2017, батько заявника був членом опозиційної партії та покинув Еритрею у 1970 році, однак, з введеного анкетування від 23.05.2017 випливає, що батько особи виїхав до Саудівської Аравії у 1986 році та проходив службу в партії "Jabha", як військовозобов`язаний, так як вона була мілітаризована.
20. В той самий час, згідно з протоколом співбесіди від 25.05.2017, батько був членом вказаної партії лише формально, переїзд з Еритреї відбувся у 1970-их роках до моменту оформлення будь-яких документів щодо приналежності до вказаної партії. Будь-яка інформація щодо діяльності партії, її цілей, кількості послідовників особі невідома. Було повідомлено лише про участь вказаної партії у громадянській війні в Еритреї, що є загальновідомою інформацією.
21. Крім того, аналізуючи заяву, анкету та протоколу співбесіди шукача захисту відповідач зробив висновок, що ані під час перебування на Батьківщині, ані перебуваючи поза межами країни своєї громадянської належності заявник особисто не зазнавав і не зазнає жодних переслідувань за конвенційними ознаками визначення статусу біженця у відповідності до вимог п.1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а саме у нього відсутні обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, національності, громадянства (підданства), віросповідання, належності до певної соціальної групи або політичних переконань.
22. Відповідачем зроблено висновок, що відсутні умови, які можуть бути розглянуті в контексті надання заявнику додаткового захисту в Україні, згідно визначення п. 13 ч.1 статті 1 вищевказаного Закону, через відсутність доведених фактів загрози його життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо нього смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини.
23. Наказом Головного управління Державної міграційної служби України № 98 від 26.05.2017, прийнято до уваги висновок та відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту стосовно гр. Еритреї ОСОБА_1 (а.с. 96).
24. Позивач 23.06.2017 отримав повідомлення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту №5/1-152 від 26.05.2017.
25. Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням відповідача позивач звернувся в суд за захистом свого порушеного права.
IV. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
26. Ухвалою Верховного Cуду від 11.04.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №815/3481/17 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018.
27. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2019 для розгляду справи №815/3481/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Білоус О.В., суддів: Данилевич Н.А., Стрелець Т.Г.
28. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2019 для розгляду справи №815/3481/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
29. Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2019 дану адміністративну справу призначено до попереднього касаційного розгляду.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції на час виникнення спірних правовідносин)
30. Кодекс адміністративного судочинства України.
30.1. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
30.2. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
30.3. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
31. Конституція України.
31.1. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
32.1. Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні врегульовано Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
32.2. Згідно із пунктами 1 та 13 частини першої статті 1 вказаного Закону біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;