У Х В А Л А
14 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 750/3917/17
Провадження № 14-24цс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" (далі - уповноважена особа Фонду), про захист прав споживача фінансових послуг
за касаційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 червня 2017 року у складі судді Карапута Л. В. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 17 серпня 2017 року у складі колегії суддів Кузюри Л. В., Бечка Є. М., Лакізи Г. П. та
УСТАНОВИЛА:
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила визнати дійсним укладений 09 лютого 2015 року між нею та ПАТ "Дельта Банк" договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях; визнати за нею право на відшкодування заборгованості за цим вкладом у розмірі 200 000,00 грн за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 17 серпня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дійсним укладений 09 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" договір банківського вкладу (депозиту) № 005-24504-090215 "Найкращий від Миколая" у гривнях. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У вересні 2017 року ПАТ "Дельта Банк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення, які просило скасувати, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року справу передано на розгляд Верховного Суду у складі Обʼєднаної палати Касаційного цивільного суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Обʼєднаної палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2019 року зазначену справу прийнято до розгляду, призначено розгляд справи Верховним Судом у складі Обʼєднаної палати Касаційного цивільного суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Обʼєднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частини четверту, пʼяту статті 403 ЦПК України, відповідно до яких суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або обʼєднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, обʼєднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати; якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду керувалася тим, що є підстави відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати, та є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики.
Зокрема, аналізуючи зміст правової природи юридичної особи публічного права, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI), у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 598/1470/15-ц (провадження № 14-160цс18) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи спір про визнання договору банківського вкладу дійсним, висловила правову позицію, за якою Фонд як юридична особа публічного права може бути субʼєктом як публічно-правових, так і приватноправових відносин. У приватноправових відносинах, тобто під час здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Тому дії (акти) Фонду, ухвалені відповідно до вимог статті 38 Закону № 4452-VI, є діями юридичної особи (банку).
З посиланням на частину другу статті 215 Цивільного кодексу України Велика Палата Верховного Суду зазначила, що сторона, яка прагне визнання правочину, як такого, що породжує конкретні правові наслідки, може заявити вимогу про визнання такого правочину (договору) дійсним.
У справі, яка переглядається у касаційному порядку, та у справі № 598/1470/15-ц предмет та підстави позову є тотожними. Зокрема, позивачі (вкладники) посилалися на те, що уповноважена особа Фонду повідомляла вкладника про те, що договір вкладу грошових коштів є нікчемним на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, а тому вкладники звернулись до суду із вимогами про визнання договору вкладу грошових коштів дійсним.
У справі № 598/1470/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спірні правовідносини пов`язані з невизнанням відповідачем цивільно-правової угоди та невиконанням, на думку позивача, її умов, відтак спір має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.
У той же час у справі, яка переглядається у касаційному порядку, вимоги позивача до ПАТ "Дельта Банк" про визнання правочину позивача дійсним є фактично вимогою про встановлення юридичного факту у спорі з відповідачем та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо права на отримання гарантованого відшкодування банківського вкладу.
Так у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підлягає розгляду в порядку позовного провадження в судах (цивільному, господарському чи адміністративному) спір про встановлення юридичного факту у спорі з відповідачем та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо права на отримання гарантованого відшкодування банківського вкладу.