Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н. С.,
судді: Голубицький С. С.,
Шевченко Т. В.,
секретар судового засідання Безкровний С. О.,
учасники судового провадження:
прокурор Кулаковський К. О.,
захисники: Горбенко Ю. М. (в режимі відеоконференції),
Башук В. Ф. (в режимі відеоконференції),
Толпекін А. А. (в режимі відеоконференції),
Ромаданова Т. В . (в режимі відеоконференції),
засуджений ОСОБА_4,
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_4 з доповненнями та його захисника Горбенка Юрія Миколайовича, засудженого ОСОБА_5 та його захисника Толпекіна Андрія Анатолійовича, захисника Ромаданової Тетяни Вікторівни в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Заводського районного суду міста Миколаєва від 09 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 13 серпня 2018 року та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області
від 13 серпня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014150110000722, стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Миколаєві, засудженого за частинами 3, 4 ст. 187, ст. 257,
ч. 3 ст. 263-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України);
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився в м. Миколаєві, засудженого за ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 263-1 КК України;
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3, який народився в смт Доманівка Миколаївської області, засудженого за частинами 3, 4 ст. 187,
ст. 257, ч. 3 ст. 263-1 КК України;
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4, який народився в м. Миколаєві, засудженого за ч. 3 ст. 187 КК України;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5, який народився в с. Промисел Горнозаводського району Пермської області РФ, засудженого за ч. 3 ст. 187 КК України.
1.Вимоги касаційних скарг, узагальнені доводи осіб, які їх подали
Засуджений ОСОБА_4 та його захисник Горбенко Ю. М. у поданих касаційних скаргах з доповненнями засудженого виклали вимоги до суду касаційної інстанції (далі - Суд) скасувати оскаржені судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, неповноти досудового та судового слідства та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Також стверджують про безпідставне визнання допустимими доказів, отриманих без урахування положень статей 86, 87, 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), та про безпідставне обвинувачення та притягнення до відповідальності ОСОБА_4 як організатора банди за ст. 257 КК України.
Крім того, засуджений вказує на невідповідність обвинувального акта нормам статей 109, 110, 291 КПК України, відсутність формулювання обвинувачення, на що судом на стадії підготовчого судового провадження не було звернуто увагу.
Зазначають, що показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, потерпілих ОСОБА_11, родини потерпілих ОСОБА_12 за змістом оскаржених судових рішень відображені неоднозначно, а клопотання сторони захисту, зокрема, про повторний допит свідка ОСОБА_9 судом проігноровано, як і не задоволено клопотання засудженого ОСОБА_4 про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та технічними записами судових засідань для вирішення питання про подання касаційної скарги, чим, на думку останнього, порушено його право на захист.
Звертають увагу Суду на порушення судом першої інстанції таємниці нарадчої кімнати, у звя`зку з тим, що вирок було проголошено за відсутності обвинувачених, оскільки їх до зали суду доставлено не було, не роз`яснено зміст у вироку суду, порядку та строку його оскарження.
Захисник Горбенко Ю. М., серед іншого, наголошує, що суд апеляційної інстанції за наявності вищезазначених порушень, викладених також у його апеляційній скарзі, доводи якої є аналогічними доводам у касаційній скарзі, не виконав вимог статей 412, 415 КПК України і не скасував незаконного вироку з подальшим призначенням нового розгляду в суді першої інстанції на вимогу сторони захисту.
Засуджений ОСОБА_5 та його захисник Толпекін А. А. у поданих касаційних скаргах виклали вимоги до Суду скасувати оскаржені судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду з мотивів відсутності допустимих доказів, які б беззаперечно доводили винуватість
ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих злочинів, яку сторона обвинувачення не довела "поза розумним сумнівом".
Вважають оскаржені судові рішення незаконними та необґрунтованими, такими, що не відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК України, оскільки доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів, отриманих не в порядку, встановленому цим Кодексом, судом враховані не були, натомість формально були залишені без належної оцінки. Крім того, апеляційний суд на порушення вимог
ст. 404 КПК України повторно не дослідив обставин, установлених під час кримінального провадження, досліджених судом першої інстанції не повністю.
Стверджують, що протоколи огляду місця події та предмета від 13 жовтня
2014 року не містять даних про виявлення та вилучення предметів, які визнані речовими доказами, а саме фрагменту цівки, а сторона обвинувачення не змогла пояснити джерело походження такого доказу. Тому висновок експерта № 53
від 23 січня 2015 року також вважають недопустимим, зазначаючи при цьому, що огляд зазначеного предмета проводився у службовому кабінеті районного відділу поліції.
Вказують, що суд не мав права визнати допустимим доказом дані, зазначені в протоколі обшуку від 15 жовтня 2014 року, проведеного за місцем проживання ОСОБА_5, який, між тим, не був відкритий стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України.
Також ставлять під сумнів обґрунтованість висновків суду щодо винуватості ОСОБА_5, зокрема, за епізодом розбійного нападу на подружжя ОСОБА_12 , зроблених на підставі припущень. Вказує, що показання свідка ОСОБА_13, який не був присутнім на жодному судовому засіданні, та
свідка ОСОБА_14, котрий підтвердив лише факт зустрічі ОСОБА_4 з
ОСОБА_5 напередодні нападу, не є беззаперечними доказами причетності останнього до цього злочину.
Захисник Толпекін А. А. у своїй касаційній скарзі, яка є аналогічною його апеляційній скарзі, стверджує про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та наводить власну версію подій на обґрунтування своєї позиції, а оскаржені судові рішення уважає такими, що не ґрунтуються на об`єктивних доказах.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 виклав вимогу до Суду скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що апеляційний суд, переглядаючи оскаржений вирок, всупереч принципу безпосередності дослідження доказів не перевірив доводів, викладених в апеляційній скарзі його захисника, щодо недопустимості зібраних органом досудового розслідування доказів, у тому числі отриманих під тиском співробітників правоохоронного органку шляхом катувань, жорстокого та нелюдського поводження, а доведеність його винуватості в інкримінованих йому злочинах ґрунтується лише на показаннях свідка ОСОБА_13, наданих на досудовому розслідуванні.
Захисник Ромаданова Т. В. в інтересах засудженого ОСОБА_6 у своїй касаційній скарзі виклала вимогу до Суду скасувати оскаржені судові рішення з подальшим призначенням нового розгляду в суді першої інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду, викладених в оскарженому вироку, фактичним обставинам кримінального провадження.
Вимогу вмотивовано й недоведеністю участі ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого за ч. 3 ст. 187 КК України кримінального правопорушення саме через недопустимість доказів на обґрунтування його вини.
Також акцентує увагу на суперечливих показаннях потерпілих - подружжя ОСОБА_15 та суб`єктивності висновку суду про допустимість даних протоколу пред`явлення особи для впізнання за голосом поза візуальним контактом між потерпілим та засудженим ОСОБА_6 .
Засудженим ОСОБА_8 вирок суду та ухвала апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржені.
2. Зміст оскаржуваних судових рішень, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини кримінального провадження
2.1 Суд першої інстанції (вирок якого оскаржується)
За вироком Заводського районного суду міста Миколаєва від 09 березня
2017 року:
ОСОБА_4 визнано винуватим та призначено покарання у виді позбавлення волі за:
- ч. 3 ст. 187 КК України - на строк вісім років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- ч. 4 ст. 187 КК України - на строк одинадцять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- ст. 257 КК України - на строк дванадцять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- ч. 3 ст. 263-1 КК України - на строк дев`ять років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років з конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_5 визнано винуватим та призначено покарання у виді позбавлення волі за:
- ч. 4 ст. 187 КК України - на строк десять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- ст. 257 КК України - на строк одинадцять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- ч. 3 ст. 263-1 КК України - на строк дев`ять років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів за даним вироком та покарання за вироком Суворовського районного суду міста Херсона від 03 квітня 2015 року шляхом складання призначених покарань йому остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років з конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_7 визнано винуватим та призначено покарання у виді позбавлення волі за:
- ч. 3 ст. 187 КК України - на строк сім років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за ч. 4 ст. 187 КК України - на строк вісім років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за ст. 257 КК України - на строк одинадцять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за ч. 3 ст. 263-1 КК України - на строк дев`ять років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років з конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_6 визнано винуватим за ч. 3 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
ОСОБА_8 визнано винуватим за ч. 3 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
За цим же вироком ОСОБА_4 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 309 КК України та виправдано за недоведеністю його винуватості у вчиненні злочину.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено попередній: ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - тримання під вартою, ОСОБА_6 - домашній арешт.
Строк відбування покарання визначено обчислювати з часу затримання: ОСОБА_4 - з 12 жовтня 2014 року; ОСОБА_5 - з 29 серпня 2014 року; ОСОБА_7 - з 16 жовтня 2014 року; ОСОБА_8 - з 13 жовтня 2014 року;
а ОСОБА_6 - обчислювати з моменту його затримання в порядку виконання вироку.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув`язнення визначено зарахувати у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі:
ОСОБА_4 - з 12 жовтня 2014 року, ОСОБА_5 - з 29 серпня 2014 року, ОСОБА_7 - з 16 жовтня 2014 року, ОСОБА_8 - з 13 жовтня 2014 року, ОСОБА_6 - з 12 жовтня 2014 року по 05 квітня 2016 року.
Вироком суду також вирішено питання цивільних позовів, судових витрат і долю речових доказів.
2.2 Суд апеляційної інстанції (ухвала якого оскаржується)
За ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 13 серпня 2018 року постановлено апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_4 з доповненнями, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, захисників
Горбенка Ю. М. в інтересах ОСОБА_4, Башук В. Ф. в інтересах
ОСОБА_7 , Бугаєнка Д. Б. в інтересах ОСОБА_8, Толпекіна А. А. в інтересах ОСОБА_5, прокурора залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду міста Миколаєва від 09 березня 2017 року - без зміни.
2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
У березні 2014 року ОСОБА_4, будучи раніше неодноразово судимим за тяжкі та особливо тяжкі злочини, не маючи законних джерел доходу і переслідуючи
мету - отримання незаконного збагачення, вирішив зайнятися злочинною діяльністю, пов`язаною із вчиненням розбійних нападів з метою заволодіння чужим майном громадян шляхом проникнення у їхнє житло, згідно з особисто розробленим планом злочинної діяльності у складі організованій групи - банди, з визначенням дій кожного учасника.
У квітні 2014 року ОСОБА_4 залучивдо складу злочинного об`єднання своїх знайомих ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які прийняли пропозицію на спільну злочинну діяльність, після чого ОСОБА_4 довів їм загальний план вчинення злочинів та функції кожного з учасників організованої групи - банди, у тому числі й свою як організатора.
Перебуваючи за місцем тимчасового проживання ОСОБА_7 на АДРЕСА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 за допомогою підручних засобів виготовили обріз з мисливської рушниці шляхом вкорочення саморобним способом її стволу та ложі з метою подальшої конспірації при її зберіганні та носінні. Також було вирішено забезпечитися засобами маскування (масками і рукавичками) та засобами для зв`язування жертв нападів (клейкою стрічкою).
У період з травня по серпень 2014 року ОСОБА_4 залучив до спільної злочинної діяльності ОСОБА_8 та ОСОБА_6 з метою вчинення ними одиничних розбійних нападів, а саме проникнення до житлових будинків громадян та відкритого заволодіння їх майном із застосуванням фізичного насилля до потерпілих.
ОСОБА_4 підшукав транспорт для пересування злочинної групи: найняв для проїзду ОСОБА_14 - водія служби таксі "915" у місті Миколаєві, який керував автомобілем "Ніссан" (д. н. з. НОМЕР_1 ), на якому вони проводили попередні огляди об`єктів для вчинення розбійних нападів.
Епізод 1. 14 квітня 2014 року близько 00:15, прибувши на вищезазначеному автомобілі до міста Первомайська Миколаївської області на АДРЕСА_7 та діючи згідно з розробленим планом, маючи при собі обріз, використовуючи маски та рукавички, ОСОБА_4 спільно з
ОСОБА_7 та ОСОБА_5 перелізли через паркан домоволодіння та, розбивши вікно, проникли в будинок.
В одній з кімнат будинку вони виявили господаря ОСОБА_11, якому за допомогою клейкої стрічки зв`язали руки та ноги, пригрожуючи ножом та обрізом, заволоділи, зокрема: грошима в сумі 13 000 грн, мобільним телефоном "Nokia", золотим жіночим ланцюжком вартістю 12 000 грн, а ОСОБА_5, перебуваючи біля зв`язаного потерпілого, зняв з його руки обручку. У подальшому, залишивши місце злочину, розпорядилися здобутим майном на загальну суму 33 450 грн на власний розсуд.
Епізод 2. 28 травня 2014 року близько 20:00 ОСОБА_4 разом з
ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на тому ж автомобілі прибули в селище Мішково-Погорілове Миколаївської області, де зустріли ОСОБА_5, який, згідно відведеною йому функцією передав ОСОБА_4 пакет з обрізом мисливської рушниці, масками, рукавичками та засобами для зв`язування (клейкою стрічкою).
Попередньо провівши огляд будинку АДРЕСА_3, близько 23:30 ОСОБА_4 разом з ОСОБА_7 та
ОСОБА_8 перелізли через паркан, проникли на територію оселі та, використовуючи маски та рукавички, через незачинені двері проникли всередину будинку, де перебували потерпілі - родина ОСОБА_12 . Потім ОСОБА_4 за допомогою обріза завдав декількох ударів в обличчя потерпілим, після чого нападники за допомогою клейкої стрічки зв`язали їм руки та ноги. У подальшому ОСОБА_7 контролював потерпілих погрожуючи обрізом, а ОСОБА_4 разом з ОСОБА_8 відкрито заволоділи майном останніх, зокрема: грошима в сумі 15 700 грн, 2000 доларів США, численними золотими прикрасами, двома мобільними телефонами "Nokia" та "Samsung Duos", та залишили місце злочину, розпорядившись здобутим майном на загальну суму 56 512 грн шляхом розподілу між учасниками в цьому нападі, у тому числі й залученим ОСОБА_8
Епізод 3. 19 серпня 2014 рокублизько 21:00 ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за сприяння водія таксі ОСОБА_14 доїхали до будинку АДРЕСА_4 мешкала родина ОСОБА_15. Згідно з розробленим планом, використовуючи маски та рукавички, вони увірвались у квартиру, попередньо подзвонивши у вхідні двері, які відчинив ОСОБА_21 . Для подолання його опору почали завдавати численних ударів у ділянку голови та тулубу, зокрема ОСОБА_4 - обрізом по обличчю та тулубу.
У той же час з іншої кімнати вийшла ОСОБА_22, яку ОСОБА_6 з метою придушення опору схопив за шию, наказуючи мовчати, проте їй вдалося вирватись та вибігти в іншу кімнату, де вона почала кликати на допомогу.
Побоюючись можливого затримання, нападники прийняли рішення про
втечу з місця події, при цьому вони заволоділи грошовими коштами потерпілих в
сумі 1000 грн, якими розпорядилися на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, діючи в складі організованої озброєної групи-банди, в період з 14 квітня по 19 серпня 2014 року відкрито заволоділи чужим майном на загальну суму 90 962,6 грн.
Епізод 4. 14 травня 2014 року у вечірній час доби, прибувши до села Тузла Миколаївської області, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_7 та невстановленою особою, провівши попередній огляд будинку АДРЕСА_5, тримаючи при собі вогнепальну зброю, перелізли через огорожу, використовуючи маски та рукавички, та близько 01:00 (15 травня 2014 року), коли на подвір`я вийшов ОСОБА_23 , заштовхнули останнього назад та опинилися всередині будинку.
Виявивши там ОСОБА_24, ОСОБА_7 спільно з невстановленою особою зв`язали потерпілим руки за допомогою клейкої стрічки та контролювали їх поведінку. У той час ОСОБА_4 відкрито заволодів майном потерпілих, зокрема: грошовими коштами в розмірі 7000 грн, золотими прикрасами, газовим пістолетом "ПМ-Т" вартістю 4000 грн. Після цього нападники залишили місце злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
3. Доводи інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_4, його захисник Горбенко Ю. М., захисники Башук В. Ф., Толпекін А. А., Ромаданова Т. В. доводи поданих касаційних скарг підтримали та просили задовольнити їх вимоги в повному обсязі.
Прокурор Кулаковський К. О. просив Суд залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржені судові рішення - без зміни на підставах їх необґрунтованості.
4. Джерела права й акти їх застосування
4.1 Кримінальний кодекс України
4.1.1 Стаття 23. Безпосередність дослідження показань, речей і документів
Частина 1. Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
4.1.2 Стаття 94. Оцінка доказів
Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
4.1.3 Стаття 110. Процесуальні рішення
Частина 4. Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
4.1.4 Стаття 314. Підготовче судове засідання
Частина 3. У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, зокрема:
3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;
5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
4.1.5 Стаття 367. Таємниця наради суддів
Частина 1. Під час ухвалення вироку ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд.
Частина 2. Суд вправі перервати нараду лише для відпочинку з настанням нічного часу. Під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні.