Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 219/4816/16-к
провадження № 51-8046 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Сингаївської А.О.,
захисника Трепільченко О.В.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Гостренко С.Д. на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 01 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2018 року у кримінальному провадженні № 12016050150000220 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Артемівськ, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого, останнього разу за вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 березня 2010 року за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді 8 років позбавлення волі, звільненого 12 березня 2013 року умовно-достроково на невідбуту частину покарання 1 рік 10 місяців 20 днів,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 15 п.п. 5, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 01 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено за:
- ч. 2 ст. 15, п.п. 5, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років;
- ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з 24 січня 2016 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року - із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Бахмутської центральної районної лікарні витрати, понесені на лікування потерпілої ОСОБА_2 у розмірі 1894,30 грн, а також на користь потерпілої ОСОБА_2 30 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2018 року апеляційні скарги засудженого та його захисника залишені без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він на початку червня 2015 року у лісопосадці знайшов гранату РГД-5, таким чином умисно придбав, переніс до місця свого проживання у м. Бахмут, де роз`єднав запал та корпус гранати і зберігав їх без передбаченого законом дозволу. 22 січня 2016 року приблизно о 14:00 год. ОСОБА_1, маючи умисел на незаконне носіння бойових припасів, забрав запал та корпус вищезазначеної гранати, після чого носив їх при собі.
23 січня 2016 року приблизно о 15:00 год. ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, приєднав запал до корпусу гранати, тим самим привівши її у бойовий стан, після чого продовжував носити її з собою та о 16:20 год. у крамниці " ІНФОРМАЦІЯ_2 " у м. Бахмуті умисно, з корисливих мотивів, дістав з кишені гранату РГД-5 із запалом, висмикнув чеку, чим продемонстрував реальність здійснення своїх погроз, та погрожуючи застосуванням гранати здійснив розбійний напад на продавця крамниці ОСОБА_3, вимагаючи передати йому гроші. Усвідомлюючи реальну загрозу, небезпечну для життя та здоров`я, остання віддала ОСОБА_1 кошти в сумі 784 грн.
Після цього приблизно о 23:30 год. ОСОБА_1 за місцем свого проживання в АДРЕСА_2, під час конфлікту з ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, висмикнув чеку із вищезазначеної гранати та погрожував останній вбивством. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вбивство, будучи раніше судимим за вчинення закінченого замаху на вбивство та усвідомлюючи протиправність своїх дій, використовуючи спосіб, небезпечний для життя багатьох осіб, та свідомо припускаючи небезпеку для життя і здоров`я двох неповнолітніх дітей, які перебували у квартирі, ОСОБА_1 кинув гранату у кухню, де знаходилася ОСОБА_2, виконавши всі дії, які вважав за необхідне для протиправного заподіяння їй смерті. В результаті вибуху гранати ОСОБА_2 отримала легкі тілесні ушкодження, які потягли за собою короткочасний розлад здоров`я, а малолітній ОСОБА_4, 2010 року народження, отримав легкі тілесні ушкодження. Смерть ОСОБА_2 не настала з причин, що не залежали від волі ОСОБА_1, оскільки їй була надана кваліфікована медична допомога.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення в частині засудження його за ч. 2 ст. 15, п.п. 5, 13 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що суд неправильно кваліфікував його дії, оскільки злочин був учинений з необережності, потерпіла отримала легкі тілесні ушкодження, тому дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 125 КК України. Вказує що апеляційний суд неналежним чином перевірив доводи апеляційних скарг, а тому ухвала не відповідає вимогам закону. Крім того, просить застосувати до нього положення ч. 5 ст. 72 КК України та зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення до моменту набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Захисник у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Захисник посилається на неправильну кваліфікацію дій винного за епізодом замаху на умисне вбивство, вважає, що дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України через відсутність у засудженого умислу на вбивство. Вказує, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводи апеляційних скарг, не дослідив усі обставини справи та дійшов неправильного висновку про залишення вироку місцевого суду без зміни. Крім того, призначене засудженому покарання є явно несправедливим через його суворість.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор подав заперечення на касаційні скарги, в якому просив залишити судові рішення без зміни.
Засуджений та його захисник у суді касаційної інстанції підтримали касаційні скарги, просили скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарг та просив залишити судові рішення без зміни.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог, встановлених ст. 370 КПК України, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Наведені вимоги закону при розгляді даного кримінального провадження судами були дотримані. Посилання у касаційних скаргах на неповноту судового розгляду не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
У касаційних скаргах засуджений та захисник не заперечують доведеності винуватості ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 187 КК України та кваліфікацію його дій за цими епізодами. Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах поданих касаційних скарг. Касатори стверджують про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 п.п. 5, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, вказують на відсутність у нього умислу на вбивство потерпілої та просять перекваліфікувати дії винного на ч. 1 ст. 121 КК України (скарга захисника) або ч. 1 ст. 125 КК України (скарга засудженого). З цими доводами колегія суддів погодитися не може.
За змістом ст. 24 КК України наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.
Умисел має дві характерні ознаки - інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна - це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків. Вольова - наявність у суб`єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.