Постанова
Іменем України
18 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 489/3792/17
провадження № 61-7368св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах своєї малолітньої доньки ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 07 грудня 2018 року у складі судді Тихонової Н. С. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Лівінського І. В., Прокопчук Л. М.,
у справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах своєї малолітньої доньки ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про вселення та визначення порядку користування житловим приміщенням.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про вселення та визначення порядку користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позову зазначали, що квартира АДРЕСА_1 відноситися до державного житлового фонду та була надана в 1974 році ОСОБА_9 за ордером з урахуванням його родини у складі 10 осіб. На даний час в квартирі зареєстровані позивач ОСОБА_3 та її донька, позивач ОСОБА_1 разом з малолітньою донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також відповідачі у справі брат ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та його цивільна дружина ОСОБА_5, а також зареєстровані діти ОСОБА_3 - ОСОБА_6, 2001 року народження, та ОСОБА_7, 2002 року народження, які в квартирі не проживають.
Вказувала, що сторони не можуть дійти згоди щодо порядку спільного користування у спірній квартирі через неприязні взаємовідносини. Відповідачі самоправно зайняли усю квартиру та не бажають звільняти її в добровільному порядку, чинять перешкоди у її користуванні.
Посилаючись на вказане позивачі просили вселити їх до квартири АДРЕСА_1 та визначити порядок користування вищевказаною квартирою, виділивши у користування ОСОБА_1 з дитиною житлову кімнату літ. 12, ОСОБА_3 - житлову кімнату літ.5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - житлову кімнату літ. 11, ОСОБА_4 - житлову кімнату літ. 19, ОСОБА_5 - житлову кімнату літ. 18 та у спільне користування мешканців - кухні, коридори, санвузли та ванні кімнати, відповідно.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 07 грудня 2018 року, яке залишено без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, позов задоволено частково. Вселено ОСОБА_1 із малолітньою донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 до квартири АДРЕСА_1 . Визначено порядок користування та виділено у користування: ОСОБА_1 разом з малолітньою донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, - житлову кімнату літ. 19, площею 17,2 кв. м; ОСОБА_3 - житлову кімнату літ. 18, площею 12,2 кв. м.; ОСОБА_1 разом з малолітньою донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в спільне користування - кімнату (кухню) літ. 15, площею 7,6 кв. м, санвузол літ. 14, площею 1,4 кв. м, ванну кімнату літ. 13, площею 2,7 кв. м та коридор літ. 16, площею 9,0 кв. м. В задоволенні вимог ОСОБА_10, яка діє в своїх інтересах та в інтересах своєї малолітньої доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визначення порядку користування житловим приміщенням відмовлено.
Додатковим рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 16 січня 2019 року розподілені судові витрати.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що з боку відповідачів чинились перешкоди в проживанні позивачів в спірній квартирі, тому останні підлягали вселенню в квартиру.
При визначенні порядку користування житловим приміщенням суд врахував порядок користування, який склався на час ухвалення рішення та виділив в користування позивачам ізольовані кімнати, які становлять фактично двокімнатну квартиру з підсобними приміщеннями та мають окремий вихід на сходові клітини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просять скасувати рішення суду першої та постанову апеляційної інстанції, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Ленінського районного суду міста Миколаєва.
02 жовтня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно розглядав справу у порядку спрощеного позовного провадження.
Суд апеляційної інстанції встановив обставини на підставі недопустимих доказів.
Суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання про допит свідків. Було неповно досліджено обставини справи, зокрема щодо питання психічного стану здоров`я ОСОБА_3 .
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що виконавчим комітетом Ленінської ради народних депутатів трудящих м. Миколаїв 26 січня 1974 року квартира АДРЕСА_1 на підставі ордеру була надана багатодітній сім`ї в складі 10 осіб: ОСОБА_9 (основний квартиронаймач), ОСОБА_11 (дружина), ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_13 (доньки), ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_14 (сини) (т. 1 а. с.10).
Відповідно до довідки Ф-3, виданої 06 червня 2016 року комунальним житлово-експлуатаційним підприємством Миколаївської міської ради "Зоря" на даний час основним наймачем квартири значиться ОСОБА_9, який помер в 1994 році, а у вказаній квартирі як членів сім`ї зареєстроване місце проживання позивача ОСОБА_3, її доньки ОСОБА_1 разом з малолітньою донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також відповідачі у справі: брат позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та його цивільна дружина ОСОБА_5, а також діти ОСОБА_3 - ОСОБА_6, 2001 року народження та ОСОБА_7, 2002 року народження. Інші члени сім`ї зняті з реєстрації з різних причин, що підтверджується аналогічною довідкою цієї ж установи від 03 серпня 2018 року (т. 1 а. с. 7, 69).
Відповідно до рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 06 травня 2004 року позивача ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка також є позивачем у справі, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1 а. с. 94).
Рішенням Миколаївського міськвиконкому від 24 вересня 2004 року № 1840 квартира АДРЕСА_1 ) закріплена за ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, та її рідними братами та сестрами (т. 1 а. с. 91).
У 2005 році ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були усиновлені громадянами Іспанії, в зв`язку з чим виїхали на постійне місце проживання за межі України та не претендують на кімнати у вищевказаному помешканні, що підтверджується заявою від їх батьків (т. 1 а. с. 112, 113, 130, 134, 135).
Відповідно до розпорядження виконкому Миколаївської міської ради № 468р від 10 грудня 2008 року квартира АДРЕСА_1 була реконструйована та фактично розподілена на дві ізольовані квартири, відповідно до будівельного проекту з окремими виходами на сходини під`їзду - трикімнатну та двокімнатну з усіма необхідними комунікаціями (т. 1 а. с. 117 - 128).
Трикімнатна квартира складається з: житлова кімната № 5 - площею 10,3 кв. м, житлова кімната № 11 - площею 13,4 кв. м, житлова кімната № 12 - площею 20,3 кв. м, коридор - площею 8,3 кв. м (№ 1), кухня - площею 12,1 кв. м (№ 6), санвузол - площею 1,8 кв. м (№ 7) та у кухні облаштовано душову кабінку (т. 1 а. с. 8, 137). Інша ізольована квартира є двокімнатною та складається з житлової кімнати № 18 - площею 12,2 кв. м, житлової кімнати № 19 - площею 17,2 кв. м, а також кухні (до реконструкції житлова кімната) № 15 - площею 7,6 кв. м, санвузла -площею 1,4 кв. м (№ 14), ванної кімнати - площею 2,7 кв. м (№ 13), та коридору - площею 9,0 кв. м (№ 16) (т. 1 а. с. 8, 137).
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 264 від 24 лютого 2010 року над позивачем ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, як малолітньою особою на той час та її майном призначено опікуна ОСОБА_3, яка є її тіткою (т. 1 а. с. 93).
16 березня 2010 року за актом прийому-передачі служба у справах дітей адміністрації Ленінського району ВК ММР передала опікуну ОСОБА_3 неприватизовану шестикімнатну квартиру, загальною площею 122,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, яка фактично складалася з двох об`єднаних квартир (т. 1 а. с. 92).
ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач ОСОБА_1 досягла повноліття.
Позивач ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи, страждає психічним та іншими захворюваннями (т. 1 а. с. 88, 70).
Відповідно до висновку інспектора Ленінського ВП ГУНП в Миколаївській області від 11 червня 2016 року ОСОБА_3 зверталася в поліцію з приводу того, що її брат ОСОБА_4 не впускав її та доньку в спірну квартиру, змінив замки та вчинив сварку (т. 1 а. с. 13).
Листом Інгульського відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївської області від 16 червня 2016 року ОСОБА_3 повідомлено, що працівниками поліції проведена профілактична бесіда з ОСОБА_4 щодо недопущення з його боку протиправних дій (т. 1 а. с. 14). Аналогічні звернення ОСОБА_3 щодо неправомірної поведінки брата ОСОБА_4 та його співмешканки ОСОБА_5 до поліції мали місце також в грудні 2009 року та жовтні 2018 року, що підтверджується постановою слідчого поліції про відмову в порушенні кримінальної справи та листом - повідомлення (т. 1 а. с. 12, 110).
Вироком Ленінського райсуду міста Миколаєва від 27 березня 2018 року відповідача ОСОБА_4 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення за заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1, яка перебувала в спірній квартирі. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року даний вирок скасовано, ОСОБА_4 звільнено від покарання в зв`язку із закінченням строків давності. Вказані підстави звільнення від покарання не є реабілітуючими (т. 1 а. с. 74, 75).
Відповідач ОСОБА_4 проживає в трикімнатній квартирі та займає кімнату № 5 , а ОСОБА_5 - кімнати № 11 та № 12, у їх спільному користуванні знаходиться кухня, коридор та санвузол, розташовані у цій квартирі, де за їхні власні кошти здійснено ремонт.
Відповідно до довідки департаменту праці та соціального захисту населення від 25 лютого 2019 року ОСОБА_3, 1961 року народження, не перебуває на обліку як обмежено дієздатна або недієздатна особа в органі опіки та піклування, опіка над нею не встановлювалася.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.