Постанова
Іменем України
17 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 523/3442/17
провадження № 61-20353св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання кредитного договору недійсним.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним кредитного договору.
Позивач посилався на те, що 27 липня 2006 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір № 014/0043/74/61467, згідно умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 18 000 дол. США у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з кінцевим строком погашення 27 липня 2026 року.
ОСОБА_1 вважав, що зазначений договір суперечить чинному законодавству, укладений з порушенням прав позивача як споживача фінансових послуг, оскільки йому не були роз`яснені вимоги кредитного договору, не були надані розрахунки та інші відомості, а тому цей договір має бути визнаний судом недійсним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 15 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним кредитний договір № 014/0043/74/61467 від 27 липня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль". Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що банком не надано чітку, повну і достовірну інформацію щодо розміру платежів за користування кредитом та те, що договором не встановлено відповідальності банку за неналежне виконання умов як самого кредитного договору, так і положень чинного законодавства, які регулюють ці правовідносини.
Постановою Одеського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 15 листопада 2018 року скасовано, в задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відсутні будь-які докази, які б давали підстави вважати спірний кредитний договір несправедливим, оскільки при підписанні зазначеного договору позичальник ознайомився та погодився з його умовами, з вимогою про надання будь-яких додаткових відомостей до банку не звертався.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Суворовського районного суду міста Одеси.
05 грудня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не повно з`ясовано обставини справи. Позивач зазначає, що при укладенні кредитного договору банк ввів його в оману, оскільки спірний договір суперечить нормам Закону України "Про захист прав споживачів".
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що 27 липня 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" був укладений кредитний договір № 014/0043/74/61467, згідно якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 18 000 дол. США на строк до 27 липня 2026 року з процентною ставкою у розмірі 12 % річних, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами згідно умов договору та тарифів кредитора (т. 1 а. с. 4 - 5).
Заочним рішенням Болградського районного суду Одеської області від 10 березня 2016 року задоволено позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 014/0043/74/61467 від 27 липня 2006 року у розмірі 15 453,18 дол. США, що еквівалентно 362 966,32 грн (т. 1 а. с.10 - 11).
Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 13 червня 2017 року за заявою ОСОБА_1 заочне рішення від 10 березня 2016 року скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку, призупинено виконання вказаного заочного рішення (т. 1 а. с. 153 -154).
Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 25 вересня 2017 року зупинено провадження у справі за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1, ОСОБА_2 до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним кредитного договору від 27 липня 2006 року (т. 1 а. с.160 - 162).
Перед укладанням та підписанням кредитного договору № 014/0043/74/61467 від 27 липня 2006 року позичальник 13 липня 2006 року звернувся до банку із заявою-анкетою на отримання кредиту, де в графі 1 "Відомості про кредит" власноручно зазначив, що має намір отримати кредит та обрав валюту дол. США, суму кредитування, строк та визначив мету, тобто цільове використання кредиту.Своїм підписом під відповідним документом позичальник засвідчив, що "ознайомлений у письмовій формі з кредитними умовами, зокрема: мета, для якої кредит буде використано, наявні форми кредитування та відмінності між ними, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, форми забезпечення, строк та відсоткова ставка за кредитом, орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуг з оформлення договору про надання кредиту тощо. Зміст умов кредитування зрозумілий. З умовами надання та повернення кредиту, а також з діючим законодавством України, що регламентує відносини банку та клієнта був ознайомлений" (т. 2 а. с. 13 - 15).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційної інстанції без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.