Постанова
Іменем України
18 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 714/432/18
провадження № 61-11384св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 11 березня 2019 року у складі судді Козловської Л. Д. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 травня 2019 року у складі колегії суддів: Владичана А. І., Височанської Н. К., Лисака І. Н.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю.
В обґрунтування позовних вимог вказали, що з 21 квітня 1993 року по час звернення до суду вони зареєстровані та проживають у домоволодінні АДРЕСА_1 .
У вересні 2016 року їм стало відомо, що власником вказаного житлового будинку є ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право власності № 16 від 1981 року, яка проживає та має господарство по АДРЕСА_1 .
Вважають, що добросовісно, відкрито та безперервно володіють та користуються спірним житловим будинком більше десяти років, проводили ремонти вказаного будинку без заперечень власника, сплачували комунальні платежі.
З огляду на викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили визнати за ними право приватної власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з: житлового будинку літера "А", площею 40,10 кв. м, вбиральні літера "Б", криниці за набувальною давністю.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 11 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 травня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що правові підстави для визнання права власності позивачів на спірне нерухоме майно за набувальною давністю відсутні, оскільки власником спірного майна є відповідач, а відкритість і безперервність користування нерухомим майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить скасуватирішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій є такими, що ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягають скасуванню.
В касаційній скарзі зазначається, що протягом всього часу володіння нерухомим майном їй не було відомо про наявність права власності ОСОБА_3 на нього, матеріали справи не містять доказів згоди відповідача на її вселення та реєстрацію у спірному будинку.
Позивачі відкрито володіють спірним будинком з 1993 року, за рахунок власних коштів проводили капітальний та поточний ремонт вказаного будинку. Заперечень власника нерухомого майна не було. Таким чином, на думку заявника, володіння будинком АДРЕСА_1 є добросовісним, відкритим, безперервним та протягом не менше десять років.
Окремо заявник вказала, що право власності відповідача на вказаний будинок не зареєстроване у порядку, що встановлений чинним законодавством України.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу № 714/432/18 з Герцаївського районного суду Чернівецької області.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Суди встановили, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані та проживають у житловому будинку, який розташований по АДРЕСА_1, що підтверджується довідками виконавчого комітету Лунківської сільської ради Герцаївського району Чернівецької області № 782, № 783 від 03 травня 2018 року.
Позивач ОСОБА_1 з 2004 року здійснювала та надалі здійснює оплату за спожиту електроенергію, використану на обслуговування вказаного вище домоволодіння, що підтверджується довідкою Герцаївського РЕМ АТ "Чернівціобленерго" № 188 від 08 травня 2018 року.
Відповідачем даний факт не оспорювався, як і факт здійснення позивачами періодичних та капітальних ремонтів у відповідному домоволодінні, що свідчить про відкрите володіння ними вказаним житловим будинком.
Житловий будинок АДРЕСА_1 успадкований відповідачем ОСОБА_3 на підставі заповіту після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 09 березня 1988 року. Відповідач не зареєструвала у встановленому законом порядку право власності на успадкований нею будинок.
Статтею 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).
Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.