Постанова
Іменем України
17 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 752/17699/18
провадження № 61- 18785св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Олійник А. С. (суддя - доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фейсньюз",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Демченком Юрієм Васильовичем, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 червня 2019 року у складі судді Марфіної Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фейсньюз" (далі - ТОВ "Фейсньюз") про захист честі, гідності та ділової репутації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 дізнався з мережі Інтернет про розповсюдження стосовно нього негативної, недостовірної, наклепницької інформації, а саме: "Три роки кожен божий день кияни будуть платити пронирливим баригам за те, що Геніальна прокуратура за цей час так і не змогла довести очевидний факт злодійського розпилу в 2009 році ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ". Така інформація розповсюджена ІНФОРМАЦІЯ_1 інформаційним ресурсом "Фейсньюз" в Інтернет-мережі за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 у тексті інформаційного повідомлення під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_3 ". Зазначена інформація досі міститься в мережі Інтернет та надзвичайно обурює позивача, як колишнього мера столиці, заслуженого юриста, чесного, законослухняного і добросовісного бізнесмена. Вказана інформація є неправдивою, не відповідає дійсності і є відвертим наклепом. Недостовірна інформація принижує честь, гідність і ділову репутацію позивача як публічної відомої людини.
Визначені позивачем відповідачі є належними, оскільки ОСОБА_2 і ТОВ "Фейсньюз" є власниками та реєстраторами домену ІНФОРМАЦІЯ_4 а ОСОБА_3 є автором інформаційного матеріалу.
Він ніколи не був причетний до будь-яких злочинних дій, зокрема, і крадіжок, ніколи не притягувався до будь-яких видів юридичної відповідальності за будь-які протиправні дії. Позивач не є засуджений та щодо нього немає обвинувального вироку, що набрав законної сили, за фактом вчинення крадіжок, і взагалі будь-яких кримінально караних дій. У цьому випадку має місце порушення статті 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Господарським судом було встановлено, що заборгованість Комунального підприємства "Київський метрополітен" (далі - КП "Київський метрополітен") виникла лише з листопада 2013 року, а до 2013 року останній виконував свої зобов`язання за договором лізингу належним чином. Отже, заборгованість з оплати лізингових платежів у комунального підприємства виникла зі спливом півтора року після завершення каденції позивача, як мера столиці.
Оприлюдненням недостовірної інформації здійснено вплив на гідність позивача, оскільки з боку суспільства негативно змінилось ставлення до нього після такого оприлюднення. Вказана інформація є ганебною та негідною особи позивача, соціальна оцінка позивача в очах оточуючих зазнала перегляду та перестала бути такою позитивною, як була раніше. Оприлюднення інформації призвело до того, що кожна особа, незалежно від власного бажання, буде думати, що позивач причетний до незаконних діянь. Твердження про те, що позивач є злодієм та крадієм, негативно вплинуло на ділову репутацію позивача. Недостовірна інформація дає змогу зробити висновок про те, що позивач, ймовірно, причетний до певних незаконних діянь, що накидає тінь на бездоганну репутацію позивача, і беззаперечно є порушенням права позивача на ділову репутацію.
Він має право на спростування недостовірної інформації, оскільки вона за своїм змістом виходить за межі будь-якої допустимої критики, є фактичним твердженням, що позивач є крадієм та причетним до "злодійського розпилу", що не відповідає дійсності.
Неправомірними діями відповідачі завдали позивачу моральну шкоду, яка виразилась у перенесеному нервовому стресі, викликаному поширенням серед невизначеного кола осіб недостовірної інформації. Позивач є публічною особою, має велике коло спілкування, і поширена інформація суттєво вплинула на ставлення друзів, знайомих та партнерів до позивача, підірвала його авторитет та статус добропорядної, добросовісної, чесної, гідної людини, яка має бездоганну ділову репутацію. Розповсюдження вказаної інформації здійснено з прямим умислом для штучного підняття резонансу та привернення уваги суспільства до матеріалу, адже, в разі відсутності імені позивача, цей матеріал не мав би резонансу і взагалі інтересу. Відверта і нахабна поведінка журналістів надзвичайно обурює та засмучує позивача, негативно впливає на його моральний і фізичний стан.
Позивач просив суд визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача інформацію, поширену відповідачами ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 саме: "Три роки кожен божий день кияни будуть платити пронирливим баригам за те, що Геніальна прокуратура за цей час так і не змогла довести очевидний факт злодійського розпилу в 2009 році ОСОБА_1 та ОСОБА_4 "; зобов`язати відповідачів спростувати вказану інформацію, яка була розповсюджена ІНФОРМАЦІЯ_1 - у той же спосіб, в який ними було поширено недостовірну та негативну інформацію, а саме: розмістити інформацію на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4" в мережі Інтернет протягом 10 календарних днів, після набрання законної сили рішенням суду у цій справі шляхом розміщення резолютивної частини судового рішення у цій справі із зазначенням, що розповсюджена вищевказана інформація є недостовірною, і такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію позивача; стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача грошові кошти в сумі 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди за розповсюдження недостовірної інформації; покласти на відповідачів понесені позивачем судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 червня 2019 року в позові відмовлено.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що поширена щодо позивача інформація, з огляду на форму тексту та характер використання мовних засобів, є оціночним судженням та надає можливість проаналізувати, сприйняти зміст інформації щодо вказаних обставин, згідно з власними суб`єктивними переконаннями, правдивість якої, доведенню не підлягає.
Оскільки позовна вимога про відшкодування відповідачами моральної шкоди є похідною від первісної вимоги, то у її задоволенні судом першої інстанції також відмовлено.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 червня 2019 року залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, суд повно з`ясував обставини, що мають значення для справи. Поширена інформація не свідчить про фактичне звинувачення позивача у вчиненні злочину та не порушує презумпцію невинуватості, оскільки містить в собі лише оціночні судження, а не фактичні твердження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 в особі адвоката Демченка Ю. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, просив скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
04 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення є незаконними, суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норм процесуального права.
Суди не застосували норми матеріального права, зокрема статтю 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 10 Загальної Декларації прав людини, статті 32 Конституції України, статті 275, 277, 297 ЦК України, статтю 30 Закону України "Про інформацію", статтю 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", не звернули уваги, що журналіст, перед опублікуванням інформації, зобов`язаний перевірити таку інформацію задля уникнення порушення прав ОСОБА_1 . З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно характеру спростосуваної інформації, не надав оцінку всім доказам, які містяться в матеріалах справи, а саме не надав обгрунтованої оцінки рішенню Господарського суду м. Києва від 28 вересня 2016 року у справі № 910/8397/16, яким було встановлено, що заборгованість КП "Київський метрополітен" утворилась у 2013 році, а до 2013 року комунальне підприємство виконувало свої зобов`язання за договором лізингу. Оскільки ОСОБА_1 обіймав посаду Київського міського голови до 12 липня 2012 року, то інформація викладена у мережі Інтернет є недостовірною, яка принижує гідність позивача.
Суд першої інстанції без висновку експерта у галузі семантико-лінгвістичних знань визначив, що інформація є оціночним судженням. Проте суд не є спеціалістом у цій сфері і лише проведення експертного дослідження може визначити чи є вказана опублікована інформація оціночним судженням.
Суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки не надав оцінки усім доказам у справі.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзив на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщено інформацію такого змісту: "Три роки кожен божий день кияни будуть платити пронирливим баригам за те, що Геніальна прокуратура за цей час так і не змогла довести очевидний факт злодійського розпилу в 2009 році ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ".
Згідно з довідкою Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес" №149/2018-Д-ЦК від 06 серпня 2018 року, ОСОБА_2 та/або ТОВ "Фейсньюз" мають відношення до створення та/або функціонування веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_4 та ймовірно є власником останнього. Знеособленість даних про реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_5 в службі ІНФОРМАЦІЯ_6 , та їх нерозкриття реєстратором доменного імені у відповідь на запит Центру компетенції УЦПНА, з метою перевірки інформації щодо належності веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 та/або ТОВ "Фейсньюз" можливо витребувати відповідно до законодавства: дані про реєстратора доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_5 - у реєстратора цього доменного імені - ТОВ "Інтернет Інвест"; дані про отримувача послуг хостингу щодо розміщення програмного забезпечення веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_4 на спеціалізованому веб-сервері та забезпечення доступу до нього з мережі Інтернет - у хостинг-провайдера цього веб-сайту - ІНФОРМАЦІЯ_7 ; дані про володільця облікового запису, що використовується для розміщення веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_4 у мережі Інтернет - у реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_5 та/або отримувача послуг хостингу.
Суди встановили, що ОСОБА_1 був публічною особою, відомим у суспільстві державним службовцем, який обіймав публічну посаду, а відповідно межа допустимої критики та обсяги поширеної інформації щодо нього є значно ширшими, оскільки він безпосередньо відігравав важливу роль у діяльності держави, та його безпосередні дії становили суспільний інтерес.
Суд першої інстанції зазначив, що неможливо вважати реєстранта доменного імені власником веб-сайту, адже докази для належного підтвердження власника веб-сайту відсутні не у зв`язку із тим, що таких даних взагалі не існує, а у зв`язку із тим, що сторона позивача вважала недоцільним самостійне відшукування або витребування таких доказів за ухвалою суду. За таких обставин, у суду відсутні дані для здійснення достеменного висновку про те, що відповідачі ОСОБА_2 та ТОВ "Фейсньюз" є належними або неналежними відповідачами у справі. Однак враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову по суті позовних вимог, то належність або неналежність відповідачів ОСОБА_2 та ТОВ "Фейсньюз" не має має значення для розгляду справи.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.