ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 718/1755/18
провадження № 51-8551км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Матієк Т. В., Могильного О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Кулаківського К. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Дяченка М. М., який діє в інтересах ОСОБА_1, кримінальне провадження щодо якого закрито, на вирок Кіцьманського районного суду Чернівецької області від 15 січня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 26 березня 2019 року, постановлені в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012270090000089, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Онут Заставнівського району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1,) такого, що немає судимостей,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_1 у тому, що він за обставин, які детально наведені в обвинувальному акті, 03 вересня 2007 року приблизно о 18:00, перебуваючи на території Чеської Республіки, в обласному центрі Мельника в с. Дріжінов, 16, знаходячись в одному із кабінетів фірми "Далекс Трейд", усвідомлюючи кримінально каране значення своїх дій, умисно, протиправно, незаконно, попередньо вступивши в злочинну змову із ОСОБА_2, протягом чотирьох годин, позбавили волі ОСОБА_3, що полягало в зв`язуванні липкою стрічкою рук та ніг ОСОБА_3, а також заклеюванні його роту липкою стрічкою, таким чином не давши йому можливості залишити приміщення кабінету, де він перебував, щоб змусити останнього зізнатися в крадіжці майна із вищевказаної фірми.
Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст.146 КК, як незаконне позбавлення волі, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Також під час вчинення вищевказаних дій ОСОБА_1 застосував фізичну силу до ОСОБА_3, що полягало в нанесенні удару столярним молотком по пальцям лівої ноги, намаганні засунути викрутку під нігті на руці, вдарянням головою об землю, в той час коли потерпілий ОСОБА_3 лежав на підлозі, завданні двох ударів долонею по обличчі. Крім того ОСОБА_1 двічі вдягав на потерпілого спальний мішок, коли той був зв`язаний, та спробував прищепити йому щипцями пальці на руках. В ході чого близько 6-7 разів затикали йому рот кляпом. Крім того впродовж чотирьох годин позбавлення волі потерпілого ОСОБА_1 прикладав до голови ОСОБА_3 пістолет з метою його залякування та одержання зізнання у вчиненні крадіжки.
Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_3 отримав легкі тілесні ушкодження.
Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 127 КК, тобто катування - умисне заподіяння фізичного болю, фізичного страждання шляхом нанесення побоїв, інших насильницьких дій, з метою примусити потерпілого, а саме отримати від нього всупереч його волі, визнання дій у скоєнні яких він підозрюється, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Кіцьманський районний суд Чернівецької області вважав доведеним обвинувачення ОСОБА_1 за обставин, викладених в обвинувальному акті, а тому вироком від 15 січня 2019 року засудив ОСОБА_1 за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146 КК, до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 146 КК - на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 127 КК - на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Чернівецький апеляційний суд за результатом перегляду кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника Дяченка М. М., який діє в інтересах ОСОБА_1, ухвалою від 26 березня 2019 року скасував вирок районного суду, на підставі ст. 49 КК звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження щодо нього закрив.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Дяченко М. М., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрити.
Суть доводів касаційної скарги захисника зводиться до його вказівок про те, що суд апеляційної інстанції, всупереч ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), не проаналізував доводи його апеляційної скарги щодо незаконності вироку місцевого суду, не дав їм оцінки, обмежившись викладенням доказів, зазначених у вироку місцевого суду. Зокрема, апеляційний суд не звернув уваги на те, що в основу обвинувачення ОСОБА_1 покладені показання потерпілого і свідка, які не були присутні під час розгляду справи місцевим судом та не давали своїх пояснень, тим самим, на думку захисника, було порушено право ОСОБА_1 на перехресний допит та допит свідків, а тому ці докази безпідставно не визнані судом недопустимими доказами. Також, захисник вважає, що апеляційний суд дав формальну оцінку доказам, якими суд першої інстанції обґрунтував свій вирок, не проаналізував їх з точки зору допустимості та обґрунтованості. Мотивувальна частина ухвали суду апеляційної інстанції не містить спростування доводів апеляційної скарги сторони захисту щодо неправильної оцінки місцевим судом доказів, які покладені в основу обвинувального вироку. У зв`язку з наведеним захисник вважає, що ухвалу апеляційного суду постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому вона підлягає скасуванню.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор, навівши відповідні пояснення, частково підтримав касаційну скаргу захисника, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК.
У ст. 419 КПК наведено чітку вимогу про те, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.