Постанова
Іменем України
18 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 511/2078/17-ц
провадження № 61-1874св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Зайцева А .Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 03 квітня 2018 року у складі судді Іванової О. В. та постанову апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ "Українська залізниця"), третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2, про зобов`язання укласти трудовий договір, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, який у подальшому неодноразово уточнював, згідно останніх уточнень, просив: зобов`язати ПАТ "Укрзалізниця" укласти із позивачем трудовий договір шляхом видання наказу про прийняття його на роботу з 08 вересня 2017 року на посаду начальника Одеського навчально-методологічного відділу навчально-методологічного центру охорони праці та промислової безпеки Департаменту охорони праці та промислової безпеки ПАТ "Укрзалізниця", в порядку переведення з посади начальника дорожнього учбово-методичного центру охорони праці регіональної філії "Одеська залізниця"; стягнути з ПАТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 08 серпня 2017 року по день видання наказу про прийняття його на роботу в порядку переведення з посади начальника дорожнього учбово-методичного центру охорони праці регіональної філії "Одеська залізниця" на посаду начальника Одеського навчально-методологічного відділу навчально-методологічного центру охорони праці та промислової безпеки Департаменту охорони праці та промислової безпеки ПАТ "Укрзалізниця"; стягнути з ПАТ "Укрзалізниця" на користь позивача, в рахунок відшкодування моральної шкоди - 10 000 грн та витрати на правову допомогу; допустити до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання укласти трудовий договір та стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць.
ОСОБА_1 вважав свої трудові права порушеними, оскільки при реорганізації його повинні були працевлаштувати на рівнозначну посаду начальника, а не головного спеціаліста.
На обґрунтування позову зазначав, що згідно з наказом регіональної філії "Одеська залізниця" від 05 вересня 2017 року № 698/ос, його з 07 вересня 2017 року було звільнено на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України з посади начальника дорожнього учбово-методичного центру охорони праці у зв`язку із переведенням до Департаменту охорони праці та промислової безпеки ПАТ "Українська залізниця" на підставі заяви позивача та листа-відношення підприємства (про звільнення по переводу) від 31 серпня 2017 року № Ц-6-25/2241-17. У зазначеному листі-відношенні відповідача, за підписом члена правління Ж. Марчек на адресу директора регіональної філії "Одеська залізниця", зазначено про звільнення за переведенням для подальшої роботи в Департаменті охорони праці та промислової безпеки ПАТ "Укрзалізниця" працівників, до складу яких включено і позивача як начальника дорожнього учбово-методичного центру охорони праці регіональної філії "Одеська залізниця". Проте, заяву про прийняття на роботу за переведенням у нього не прийняли і наказ про його прийом на роботу не видали, посилаючись на те, що на посаду начальника Одеського навчально-методологічного відділу вже призначена інша особа. Відмова відповідача у його прийомі на роботу призвела до втрати нормальних життєвих зв`язків, також погіршились відносини позивача із членами сім`ї. Розмір заподіяної відповідачем моральної шкоди ОСОБА_1 оцінено у грошовому виразі в сумі 10 000 грн.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 03 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, не досліджуючи питання, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення позивача у зв`язку із переведенням, оскільки вказане не є предметом спору; приймаючи до уваги, що на підприємстві відбулася реорганізація зі скороченням штату; відповідач мав право на власний розсуд, з урахуванням норм чинного законодавства та наданих йому повноважень, вирішити питання щодо призначення будь-якого працівника на вакантну посаду; позивач самостійно та добровільно написав заяву про звільнення без зазначення відповідної посади та без надання відповідного пакету документів; порядок переведення дотримано не було, оскільки між сторонами не досягнуто згоди щодо всіх умов праці в тому числі і посади; фактична узгодженість між керівниками не відбулася, що ставить під сумнів законність такого погодження; фактичний допуск до роботи також не відбувся; підстав для переважного права позивача на зайняття вакантної на той час посади не встановлено; враховуючи відсутність вакантної посади начальника Департаменту на час розгляду справи в суді, від запропонованої посади, тобто працевлаштування, особисто відмовився, вважав, що його права не є порушеними, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи. Вважав, що судами також не було враховано, що відповідач порушив істотні умови при переведенні, оскільки посада начальника Департаменту існувала, ОСОБА_1 мав намір її очолити, змінилася лише підпорядкованість підприємства, а не її функції; позивача про зміну істотних умов праці за 2 місяця не попереджали; оскільки позивач 09 вересня 2017 року подав письмову заяву про працевлаштування на посаду начальника, але йому і досі ніякої відповіді не надали, не прийняти його на роботу відповідач не має права, тому права його порушені, що є підставою для зобов`язання укласти договір, виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що рішення судів є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 03 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді начальника центру Дорожнього учбово-методичного центру охорони праці з 23 грудня 2014 року.
Відбулася реорганізація зі скороченням штату з Дорожнього учбово-методичного центру охорони праці регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" на Одеській навчально-методологічний відділ Департаменту охорони праці та промислової безпеки ПАТ "Укрзалізниця" (далі - відділ Департаменту), з місцем підпорядкування з міста Одеси до міста Києва.
ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом від 10 липня 2017 року № 119-н/од "Про приведення штатного розпису регіональної філії "Одеська залізниця" до затвердженої структури".
04 вересня 2017 року ОСОБА_1 власноруч написав заяву про звільнення його з роботи у порядку переведення до Департаменту охорони праці та промислової безпеки ПАТ "Укрзалізниця".
07 вересня 2017 року ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника центру Дорожнього учбово-методичного центру охорони праці на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України у зв`язку з переведенням до Департаменту охорони праці та промислової безпеки ПАТ "Укрзалізниця".
07 вересня 2017 року посадовими особами ПАТ "Укрзалізниця" було запропоновано ОСОБА_1 зайняти посаду головного спеціаліста відділу Департаменту.
09 вересня 2017 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав письмову заяву на адресу ПАТ "Укрзалізниця" про прийняття його на посаду начальника Одеського навчально-методологічного відділу навчально-методологічного центру охорони праці та промислової безпеки Департаменту охорони праці та промислової безпеки ПАТ "Укрзалізниця", яка була отримана відповідачем 13 вересня 2017 року.
06 вересня 2017 року позивач отримав особисто свою трудову книжку та наказ про його звільнення.
ПАТ Укрзалізниця є юридичною особою, засновником якої є Держава України.
Відповідно до Статуту публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого постановою КМУ від 02 вересня 2015 року № 735, визначення та затвердження організаційної структури товариства та його штатного розпису, встановлення чисельності працівників, прийняття та звільнення працівників апарату управління товариства, відноситься до компетенції ПАТ "Укрзалізниця".
Згідно зі штатним розписом станом на 28 березня 2017 року Дорожній учбово-методичний центр охорони праці регіональної філії "Одеська залізниця" рахував 10 працівників.
Згідно з пунктами 1.2, 1.2.2 протоколу від 24 травня 2017 року № Ц-57/42 засідання правління ПАТ "Укрзалізниця" "Про реорганізацію діючої системи управління охорони праці та промислової безпеки" вирішено ліквідувати з 11 вересня 2017 року структурні підрозділи, в тому числі Дорожній учбово-методичний центр охорони праці регіональної філії "Одеська залізниця".