Постанова
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 1527/1-507/11
провадження № 51-6230ск18
Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Кишакевич Л.Ю. розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 21 червня 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з касаційною скаргою на вищевказані судові рішення.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 21 червня 2019 року ОСОБА_1 було відмовлено у відновленні строку на касаційне оскарження вироку Суворовського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2015 року та ухвали Апеляційного суду Одеської області від 20 лютого 2018 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 21 червня 2019 року залишено без зміни.
Зі змісту касаційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що вона не погоджується з вказаною постановою та ухвалою Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року.
Згідно з ч. 2 ст. 387 КПК 1960 року, зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 КПК 1960 року, відповідно до якої в скарзі, крім іншого, зазначаються вказівки на те, у чому полягає незаконність судових рішень, доводи на обґрунтування такої позиції, а також конкретне прохання з урахуванням того, яке рішення може ухвалити суд касаційної інстанції.
Однак, касаційна скарга засудженої не відповідає вимогам ст. 350 КПК 1960 року.
Так, засуджена ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у відновленні строку касаційного оскарження, втім не наводить належного обґрунтування незаконності вищевказаних рішень на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, з огляду на положення статей 370-371 цього Кодексу.