Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 740/4893/18
провадження № 51-5249км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В.М.,
суддів Єремейчука С.В., Стороженка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
захисника Дворніченка М.М.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Дворніченка Михайла Михайловича та засудженого ОСОБА_1 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 квітня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останній раз - 03 грудня 2009 року Апеляційним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК) - до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 квітня 2019 рокуОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено до покарання у виді позбавлення волі за ч. 1 ст. 263 КК на строк 3 роки 6 місяців, за ч. 4 ст. 296 КК - на строк 4 роки.
На підставі ст. 70 КК остаточне покарання ОСОБА_1 визначено за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а саме у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Зараховано у строк покарання ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 5 720 грн.
Знято арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 серпня 2018 року на належне ОСОБА_1 майно.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 10 серпня 2018 близько 22:00, перебуваючи біля перехрестя вулиць Березанської та Петровського в м. Ніжині Чернігівської області, використовуючи дріб`язковий привід для конфлікту, з метою демонстрації зневаги до загальноприйнятих норм поведінки, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, виразився нецензурною лайкою на адресу потерпілого ОСОБА_2, погрожуючи йому фізичною розправою, та з метою заподіяння йому тілесних ушкоджень за допомогою вогнепальної зброї - пістолета марки "Zoraki MOD.914-S", безпричинно зробив із нього два постріли, внаслідок чого одна куля влучила в обличчя в районі скулової кістки біля лівого ока, таким чином завдавши шкоди здоров`ю потерпілого у вигляді поверхневої рани лівої скулової кістки.
Крім того, у час, в місці та у спосіб, які не встановлено досудовим слідством, ОСОБА_1 з метою власного використання придбав вогнепальну зброю - самозарядний гладкоствольний пістолет, який умисно без передбаченого законом дозволу зберігав. 11 серпня 2018 року під час обшуку у автомобілі, який використовував ОСОБА_1, було виявлено та вилучено зазначений пістолет, що згідно з висновком експерта є вогнепальною зброєю - самозарядним гладкоствольним пістолетом, виготовленим шляхом переробки саморобним способом сигнального (стартового) пістолета марки "Zoraki MOD.914-S", калібру 9 мм, турецького виробництва.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 09 вересня 2019 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_1 та прокурора Хоменка В.М. на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 відхилив, а вирок місцевого суду залишив без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 квітня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та закрити кримінальне провадження стосовно нього на підставі п. 2 ст. 284Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), вказує, що під час ухвалюючи рішення суди не дотрималися положень ст. 370 КПК.
Зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій дано неправильну правову оцінку обставинам кримінального правопорушення та в його діях відсутній склад кримінальних правопорушень передбачених статтями 263 та 296 КК.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції не дотримався положень ст. 419 КПК у частині неповного відображення його доводів апеляційної скарги. А також, цей суд не звернув уваги на те, що заяву про відвід судді місцевого суду, який розглядав кримінальне провадження, розглянута слідчим суддею цього суду, який брав участь у вказаному кримінальному провадженні під час досудового слідства.
Захисник Дворніченко М.М. у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність тазакрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 2 ст. 284 КПК. На його думку, суди ухвалюючи рішення у вказаному кримінальному провадженні, не дотрималися положень ст. 370 КПК.
Захисник стверджує про закон України про кримінальну відповідальність застосовано неправильно, оскільки в діях засудженого ОСОБА_1 відсутній склад злочинів, передбаченихч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК.
До суду касаційної інстанції надійшли заперечення прокурора Ніжинської місцевої прокуратури Чернігівської області Хоменка В.М. на касаційні скарги засудженого і захисника, в яких він стверджує про те, що рішення у справі суди першої та апеляційної інстанцій прийняли з дотриманням КПК, а доводи у касаційних скаргах є необґрунтованими.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 підтримав свою касаційну скаргу і доповнення до неї та касаційну скаргу захисника Дворніченка М.М., просив їх задовольнити.
Захисник Дворніченко М.М. у судовому засіданні підтримав свою касаційну скаргу та касаційну скаргу підзахисного, просив їх задовольнити. Звернув увагу Суду на те, що суд попередніх інстанцій дали неналежну оцінку обставинам справи, не враховали того, що конфлікт з потерпілим виник у відповідь на агресивні дії потерпілого та прагненням захиститися від можливого нападу.
Крім цього, звернув увагу на те, що заяву про відвід судді місцевого суду, який розглядав кримінальне провадження, розглянув слідчий суддя цього суду, який брав участь у вказаному кримінальному провадженні під час досудового слідства.
Прокурор Шевченко О.О. в судовому засіданні не підтримала касаційних скарг засудженого та захисника, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без зміни, а касаційні скарги - без задоволення. Зазначила, що судові рішення у справі відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК.
Потерпілий ОСОБА_2, якого було належним чином повідомлено про час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явився, клопотань про його особисту участь у розгляді справи до суду касаційної інстанції не подавав.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та його захисника, думку прокурора та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Дворніченка М.М. не підлягають задоволенню на таких підставах.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з положеннями ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Відповідно до положень кримінального процесуального закону кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції забезпечив сторонам, в тому числі засудженому та стороні захисту, усі можливості для реалізації прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону.
Так, суд, перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані стороною обвинувачення докази, на підставі яких ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення, та доводи обвинуваченого й захисту, детально проаналізував їх і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження касаційний суд установив, що висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням вогнепальної зброї (ч. 4 ст. 296 КК), і придбанні та зберіганні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу (ч. 1 ст. 263 КК) за обставин, викладених у вироку, місцевий суд обґрунтував наявними в матеріалах справи доказами та зробив його на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з додержанням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.