Постанова
Іменем України
17 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 442/3720/17
провадження № 61-21431св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: Дрогобицька міська рада Львівської області, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Крайник Н. П., Шеремети Н. О., у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Дрогобицької міської ради Львівської області, ОСОБА_3 про визнання нечинним рішення сесії Дрогобицької міської ради Львівської області та визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Дрогобицької міської ради Львівської області та ОСОБА_3 , в кінцевій редакції позовних вимог якого просили суд ухвалити рішення, яким:
- визнати нечинним рішення 64 сесії шостого скликання Дрогобицької міської ради Львівської області № 1659 від 22 липня 2015 року пункт 2.6 про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 388 кв. м, кадастровий номер 46106000000:01:052:0062, яка розташована на АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для садівництва;
- визнати недійним та скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку індексний номер 41766408 від 05 серпня 2015 року, яка розташована на АДРЕСА_1, кадастровий номер 46106000000:01:052:0062, видане на підставі рішення Дрогобицької міської ради Львівської області № 1659 від 22 липня 2015 року.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 04 березня 1997 року належить половина житлового будинку АДРЕСА_2 з відповідною частиною господарських будівель, а друга половина цього будинку на підставі договору дарування від 29 вересня 2009 року належить позивачу ОСОБА_2 Зазначений житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 1 100 кв. м, що підтверджується планом земельної ділянки станом на 03 травня 2008 року, і до нього постійно був проїзд через земельну ділянку житлового будинку АДРЕСА_3, який був знесений у зв`язку з будівництвом шляхопроводу на вул. Стрийській, а земельна ділянка з 1990 року перейшла у користування їхніх батьків.
Для упорядкування прав на користування земельною ділянкою позивачі звернулись в міську раду з заявою про передачу їм у власність земельної ділянки площею 1 100 кв. м, на підставі якої Дрогобицька міська рада Львівської області 20 грудня 2016 року прийняла рішення № 537, яким надала їм дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
В січні 2017 року позивачі звернулись до Держземкадастру для виготовлення документації з землеустрою, де і дізналися, що частина земельної ділянки, якою вони користуються, передана у власність сусідці, відповідачу ОСОБА_3, яка проживає в будинку АДРЕСА_1 , однак технічну документацію про узгодження меж суміжного землекористування щодо їхньої земельної ділянки з ними не узгоджувала. ОСОБА_3 передала їм для ознайомлення копію свідоцтва про право власності на земельну ділянку, індексний номер 41766408 від 05 серпня 2015 року та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 41766931, з цих документів вони довідались, що ОСОБА_3 передана у власність земельна ділянка кадастровий номер 4160600000:01:052:0062 площею 0,0388 га для індивідуального садівництва (в подальшому - "спірна земельна ділянка"), якою вони користуються з 1990 року та на якій знаходиться їхній сад та город та проїзд до їхнього будинку. Відтак, вважали, що міська рада не мала підстав для передачі їхньої земельної ділянки у власність іншим особам без попереднього вилучення земельної ділянки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 травня 2019 року позовні вимоги задоволено, визнано нечинним рішення 64 сесії шостого скликання Дрогобицької міської ради Львівської області № 659 від 22 липня 2015 року пункт 2.6 про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 388 кв. м, кадастровий номер 46106000000:01:052:0062, яка розташована на АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для садівництва. Визнано недійним та скасовано свідоцтво про право власності на земельну ділянку індексний номер 41766408 від 05 серпня 2015 року, яка розташована на АДРЕСА_1, кадастровий номер 46106000000:01:052:0062, видане на підставі рішення Дрогобицької міської ради Львівської області № 1659 від 22 липня 2015 року. Стягнуто з Дрогобицької міської ради Львівської області, ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 сплачений останньою судовий збір в розмірі 640 грн.
Задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив того, що відділом містобудування та архітектури виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області листом за № 231 від 17 травня 2017 року встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 самовільно встановили огорожу без паспорту прив`язки, погодженого відповідним чином, в результаті чого було порушено мінімально- нормативну ширину проїзду до індивідуального житлового будинку за АДРЕСА_2 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 травня 2019 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні їхніх позовних вимог до Дрогобицької міської ради Львівської області та ОСОБА_3 .
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачі не мали будь-яких передбачених статтею 126 ЗК України документів, які б посвідчували їхні права на спірну земельну ділянку на АДРЕСА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального права просять скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
10 грудня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не повно з`ясовано обставини справи, не взято до уваги докази наявні в матеріалах справи. Зазначають, що мають законні права на спірну земельну ділянку.
Відзив на касаційну скаргу
У грудні 2019 року ОСОБА_3 та Дрогобицька міська рада Львівської області подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішення Дрогобицької міської ради Львівської області № 1659 від 22 липня 2015 року було відсутнє в матеріалах справи на час розгляду судом першої інстанції, копію цього рішення було долучено до матеріалів справи лише в ході апеляційного розгляду справи (т. 1 а. с. 292).
Пунктом 1.8 рішення Дрогобицької міської ради Львівської області від 20 грудня 2016 року № 537 надано дозвіл ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 орієнтовною площею 1 000 кв. м. (т. 1 а. с. 9).
З не посвідченої фотокопії листа Відділу містобудування та архітектури виконавчих органів Дрогобицької міської ради (тобто, одного зі структурних підрозділів відповідача - Дрогобицької міської ради Львівської області) від 17 травня 2017 року № 231 встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 самовільно встановили огорожу без погодженого відповідним чином паспорта прив`язки, в результаті чого проїзд загального користування до будинку АДРЕСА_2 становить 2,80 - 3,0 м, що менше мінімальної нормативної ширини проїзду, передбаченої ДБН 360-92 (т. 1 а. с. 11).
План земельної ділянки АДРЕСА_2 від 03 травня 2008 року містить штамп про самозахоплення 696 кв. м земельної ділянки (т. 1 а. с. 12).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.