Постанова
Іменем України
17 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 639/7643/17
провадження № 61-5481св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "МТБ Банк",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2018 року у складі судді Грінчук О. П. та постанову Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Бровченка І. О., Колтунової А. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "МТБ Банк", третя особа - ОСОБА_2, про визнання недійсним кредитного договору.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ "МТБ Банк", третя особа - ОСОБА_2, про визнання кредитного договору недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 05 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00025/FКН, згідно якого позивач одержав грошові кошти у вигляді не поновлюваної кредитної лінії на суму 248 384,19 дол. США на наступні цілі: на споживчі потреби у сумі 202 880,00 дол. США, а також у сумі 45 504,19 дол. США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом 12,9 % річних з кінцевим терміном повернення до 04 серпня 2028 року. У забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 05 серпня 2008 року укладено договір поруки № 00194-СКН.
Вказував, що кредитний договір суперечить нормам чинного законодавства, а саме банком не вказано ні сукупної вартості кредиту, ні абсолютного подорожчання кредиту, ні переплат по кредиту, ні реальної процентної ставки. Зазначав, що при укладанні кредитного договору відповідачем порушені вимоги законодавства про захист прав споживачів та правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, згідно яких банки зобов`язані перед укладанням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту. Вказував, що жодної письмової інформації про умови кредитування чи будь-якої іншої інформації від банку до укладання договору він не отримував. Зазначав, що кредитний договір укладено з використанням нечесної підприємницької практики, споживач не був попереджений про всі особливості даного договору, не надано повної достовірної інформації щодо умов кредитування та включено до договору несправедливі умови.
Просив визнати кредитний договір від 05 серпня 2008 року № 00025/FКН недійсним з моменту його укладання та застосувати наслідки недійсності правочину, стягнути з відповідача судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2018 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що підстави для визнання кредитного договору недійсним відсутні, оскільки сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
10 квітня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєв С. Ю., Сімоненко В. М.
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 639/7643/17, витребувано її з Ленінського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2018 року.
01 жовтня 2019 року справу повторно розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не перевірялось скільки коштів було отримано позичальником. Висновки судів про попереднє ознайомлення позичальника з усіма умовами кредитування, надання йому вичерпної інформації стосовно реальної вартості кредиту, передплати з кредиту, зазначення реальної процентної ставки є хибними.
У касаційній скарзі зазначається, що додаткова угода № 1 від 28 травня 2009 року, додаткова угода № 2 від 16 листопада 2009 року та їх умови не є предметом спору по вказаній справі та не впливають на обставини, що склались між сторонами на момент укладання кредитного договору та до його укладання.
Посилання судів на пропуск позичальником строку позовної давності для визнання кредитного договору недійсним та застосування позовної давності до вказаного спору є необґрунтованим.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзиву на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 05 серпня 2008 року між ВАТ "Морський транспортний банк", правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00025/FКН, за умовами якого банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника з 05 серпня 2008 року і терміном погашення по 04 серпня 2028 року включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у сумі 248 384,19 дол. США на наступні цілі: на споживчі потреби у сумі 202 880,00 дол. США, а також у сумі 45 504,19 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 12,9 % річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом та зі сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 0,5 % від суми наданого кредиту, що сплачується у момент надання кредиту у гривні за курсом Національного банку України на дату нарахування, незалежно від валюти кредиту.
Видача коштів на споживчі потреби за кредитом відбувалася двома траншами: перший 05 серпня 2008 року у сумі 69 604,27 дол. США, другий - за умови передачі в іпотеку ВАТ "Морський транспортний банк" нежитлових приміщень 1-го поверху № 2-1-2-8 в житловому будинку літ. "А-6" загальною площею 85,1 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у сумі - 133 275,73 дол. США.
За змістом пункту 6.8 кредитного договору всі додатки до даного договору є його невід`ємними частинами, зокрема, додаток № 1 - графік погашення кредиту та додаток № 2 - розрахунок сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки та інших фінансових зобов`язань позичальника.
Кредитний договір підписано позичальником на кожній сторінці.
05 серпня 2008 року ОСОБА_1 підписано додаток № 1 до кредитного договору від 05 серпня 2008 року - графік погашення кредиту, згідно якого йому надано кредит у розмірі 202 880,00 дол. США з відсотковою ставкою 12,9 % річних строком до 04 серпня 2028 року зі щомісячним платежем у розмірі 889,82 дол. США.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 05 серпня 2008 року між ВАТ "Морський транспортний банк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 00194-СКН, відповідно до якого поручитель відповідає перед кредитором за зобов`язаннями, що випливають з кредитного договору, солідарно з боржником і в повному обсязі.
До укладення кредитного договору 22 липня 2008 року ОСОБА_1 ознайомлений з умовами кредитування "Рефінансування іпотеки", про що свідчить його підпис. За умови максимального строку кредитування до 20 років відсоткова ставка в доларах США складає 11,9 %, комісія за надання кредиту встановлена у розмірі від 0,5 % від суми кредиту, також передбачені недоліки та переваги отримання кредиту, його забезпечення, страхування.
Згідно орієнтовного розрахунку сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки та інших фінансових зобов`язань від 22 липня 2008 року позичальнику надається кредит у розмірі 210 000,00 дол. США на 240 місяців з процентною ставкою 11,9 % річних.
З анкети-заяви ОСОБА_1 від 22 липня 2008 року вбачається, що він просив надати кредит у розмірі 210 000,00 дол. США строком на 240 місяців з метою рефінансування, купівлі приміщення зі ставкою 11,9 % річних.
28 травня 2009 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, згідно якої заборгованість позичальника перед банком за основним боргом за кредитним договором становить 202 877,30 дол. США.
Згідно додаткової угоди № 1 від 28 травня 2009 року сторони домовились викласти пункт 1.1 кредитного договору в наступній редакції: а) в період користування кредитом з 01 травня 2009 року по 31 жовтня 2009 року включно відсотки становлять у розмірі 10,00 % річних за фактичний період користування; б) в період користування кредитом з 01 листопада 2009 року по 31 жовтня 2010 року включно у розмірі 14,35 % річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом; в) в період користування кредитом з 01 листопада 2010 року по 04 серпня 2028 року включно у розмірі 12,9 % річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку за кредитом та зі сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 0,5 % від суми наданого кредиту, що сплачується у момент надання кредиту у гривні за курсом Національного банку України на дату нарахування, незалежно від валюти кредиту, та зі сплатою комісії за дострокове погашення кредиту в розмірі недоотриманого банком доходу, виходячи з процентної ставки 12,9 % річних, що сплачується у гривні за курсом Національного банку України на дату нарахування, незалежно від валюти кредиту.
З додатку № 1 до додаткової угоди № 1 від 28 травня 2009 року до кредитного договору - розрахунку сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки та інших фінансових зобов`язань позичальника вбачається, що позичальнику надано кредит у розмірі 202 880,00 дол. США строком на 240 місяців з процентною ставкою 12,9 % річних. Розрахунок підписано ОСОБА_1
16 листопада 2009 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, згідно якої заборгованість позичальника перед банком за основним боргом за кредитним договором становить 202 876,94 дол. США.
Відповідно до додаткової угоди № 2 повернення кредиту здійснюється ОСОБА_1 зі сплатою відсотків наступним чином: з 05 серпня 2008 року по 30 квітня 2009 року включно у розмірі 12,9 % річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом; з 01 травня 2009 року по 24 жовтня 2009 року включно у розмірі 10,00 % річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом; з 25 жовтня 2009 року по 19 квітня 2010 року включно у розмірі 15,8 % річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом; з 20 квітня 2010 року до закінчення строку дії кредитного договору у розмірі 12,9 % річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.
З додатку № 1 до додаткової угоди № 2 від 16 листопада 2009 року до кредитного договору - графіка погашення кредиту вбачається, що ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 202 880,00 дол. США зі сплатою 12,9 % відсотків річних з умовами погашення шляхом сплати щомісячних платежів. Графік підписано позичальником.
Як вбачається з додатку № 2 до додаткової угоди № 2 до кредитного договору - розрахунку сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки та інших фінансових зобов`язань позичальника, позичальнику надано кредит у розмірі 202 880,00 дол. США строком на 240 місяців з процентною ставкою 12,9 % річних. Розрахунок підписано ОСОБА_1 .
Згідно висновку судової економічної експертизи від 25 квітня 2018 року № 3709 експертом надано наступні відповіді на поставлені питання: своєчасність та належність повідомлення ОСОБА_1 про умови кредитування за кредитним договором передбачає оцінку дій посадових осіб банку та не відноситься до компетенції експертів-економістів; в кредитному договорі від 05 серпня 2008 року № 00025/FКН розмір реальної процентної ставки не визначено; розрахована експертом відповідно до умов договору реальна процентна ставка складає 14,00 %, розрахована експертом відповідно до умов договору реальна процентна ставка не відповідає процентній ставці, встановленій банком у кредитному договорі; відповідно до проведених розрахунків показники сукупної вартості кредиту в розмірі 202 880,00 дол. США за кредитним договором становлять: абсолютне значення подорожчання кредиту - 266 879,01 дол. США, сукупна вартість кредиту - 468 744,62 дол. США.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
За загальним правилом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, в силу яких особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а сам зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.