Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 761/8499/15-ц
провадження № 61-21836св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокудіна Людмила Дмитрівна, Повне товариство "Ломбард "Альянс автоіпотечних кредиторів Стецков та компанія", Міністерство юстиції України, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник ОСОБА_3, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 вересня 2017 року в складі судді Піхур О. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 16 січня 2018 року в складі колегії суддів: Желепи О. В., Іванченка М. М., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокудіна Л. Д., Повне товариство "Ломбард "Альянс автоіпотечних кредиторів Стецков та компанія", Міністерство юстиції України, ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що 10 грудня 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено підроблений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, яка належала та фактично належить позивачу на праві приватної власності, в якій він постійно проживає з грудня 1972 року.
На підставі незаконної угоди ОСОБА_4 31 липня 2013 року зареєстрував право власності на вказану квартиру і того ж дня продав її ОСОБА_5 .
Крім того, 08 серпня 2013 року спірну квартиру відчужено на користь
ОСОБА_6 , який 05 листопада 2013 року уклав з Повним товариством "Ломбард "Альянс автоіпотечних кредиторів Стецков та компанія" договір іпотеки у рахунок забезпечення зобов`язань за договором про надання фінансового кредиту, відповідно до умов якого ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 246 000 грн на строк до 03 травня 2014 року.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 червня
2014 року у справі № 761/9517/14-ц стягнуто з ОСОБА_6 на користь Повного товариства "Ломбард "Альянс автоіпотечних кредиторів Стецков та компанія" заборгованість за договором про надання фінансового кредиту
від 04 листопада 2013 року станом на 26 березня 2014 року у розмірі 968 064,12 грн та судовий збір у розмірі 3 654 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києві від 03 жовтня
2014 року замінено у виконавчому провадженні стягувача Повне товариство "Ломбард "Альянс автоіпотечних кредиторів Стецков та компанія" на ОСОБА_2
ОСОБА_2 25 лютого 2015 року уклала з ОСОБА_6 договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до умов якого ОСОБА_6, як законний власник квартири ОСОБА_1, передав ОСОБА_2 у рахунок виконаних нею зобов`язань, що забезпечувались вказаним договором іпотеки від 05 листопада 2013 року, квартиру АДРЕСА_1 . На підставі вказаного правочину спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 .
За фактом шахрайського заволодіння квартирою ОСОБА_1 Слідчим відділом Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 грудня 2012 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 190 та частиною першою статті 194 КК України.
На підставі викладеного ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10 грудня 1998 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, зареєстрований на Товарній будівельно-паливній біржі "Українська біржа"; визнати за
ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28 вересня
2017 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10 грудня 1998 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, зареєстрований на Товарній будівельно-паливній біржі "Українська біржа".
Витребувано у власність ОСОБА_1 з незаконного володіння
ОСОБА_2 квартиру
АДРЕСА_1 .
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 775,80 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 не відчужував спірну квартиру, яка вибула з власності останнього поза його волею, тому вона підлягає витребуванню у добросовісного набувача ОСОБА_2 .
Права позивача порушені, тому підлягають захисту, зокрема в порядку, передбаченому статтею 388 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 16 січня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що оскільки між позивачем та ОСОБА_2 відсутні договірні відносини, належним способом захисту є витребування майна.Таким чином, місцевий суд правомірно задовольнив позов про витребування у добросовісного набувача спірної квартири.
Доводи ОСОБА_2 про недотримання судом вимог закону щодо стягнення на користь добросовісного набувача коштів, які були сплачені за квартиру, є безпідставними, оскільки вона не зверталась до суду з вимогами до особи, якій сплатила вартість квартири. Вказані особи не були відповідачами у цій справі, тому суд у межах розглянутих позовних вимог був позбавлений можливості стягнути на користь ОСОБА_2 понесені нею витрати. При цьому судом роз`яснено ОСОБА_2, що вона не позбавлена можливості звернутися з такими вимогами в іншому провадженні.
Доводи ОСОБА_2 про те, що майно у неї не може бути витребувано так як його відчуження відбувалось у порядку виконання судового рішення є недоведеними, оскільки ОСОБА_2 придбала спірну квартиру за договором відступлення, а не у порядку реалізації спірної квартири державним виконавцем.
Суд першої інстанції правильно прийняв до розгляду заяви позивача про зменшення та збільшення розміру позовних вимог, оскільки відповідно до частини другої статті 31 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник
ОСОБА_3 , просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до розгляду нові позовні вимоги, які не були заявлені до початку розгляду справи по суті. Позивач подав заяву не про збільшення позовник вимог, а заявив новий позов з новим предметом позову.
Суди безпідставно взяли до уваги висновок експертизи проведений поза межами судового розгляду. Судом у справі експертиза не призначалася, питання судом перед експертом не ставилися, що позбавляє доданий до справи висновок статусу доказу у розумінні норми процесуального закону.
Суди безпідставно взяли до уваги дублікат свідоцтва про право власності, оскільки позивач не позбавлений був можливості пред`явити оригінал вказаного документа у разі неукладення спірного правочину. Отже,
ОСОБА_1 міг використати оригінал свідоцтва про право власності під час укладення договору купівлі-продажу від 1998 року.
Позивач намагається повернути раніше продану ним квартиру, на що суд уваги не звернув.
При цьому суди дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин статті 388 ЦК України та витребування квартири у відповідача.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що зібраними у справі доказами підтверджено факт відчуження належної йому квартири без згоди останнього, тому це майно повинне бути витребуване на користь законного власника.
Викладені у касаційній скарзі доводи є безпідставними та не спростовують оскаржуваних судових рішень.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
02 серпня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що на Товарній будівельно-паливній біржі "Українська біржа" зареєстрований договір купівлі-продажу від 10 грудня 1998 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_4 купив квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з інформаційною довідкою, наданою Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 30 липня 2013 року, квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_4 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 31 липня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Прокудіною Л. Д., ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_5 купив квартиру
АДРЕСА_1 .
За змістом договору купівлі-продажу від 08 серпня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Прокудіною Л. Д., ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_6 купив квартиру АДРЕСА_1 .
Суди також встановили, що 04 листопада 2013 року між Повним товариством "Ломбард "Альянс автоіпотечних кредиторів Стецков та компанія" та ОСОБА_6 укладено договір про надання фінансового кредиту, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 246 000 грн зі сплатою відсотків на термін до 03 травня 2014 року.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між Повним товариством "Ломбард "Альянс автоіпотечних кредиторів Стецков та компанія" та ОСОБА_6 05 листопада 2013 року укладено договір іпотеки, відповідно якого останній передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 червня
2014 року у справі № 761/9517/14-ц стягнуто з ОСОБА_6 на користь Повного товариства "Ломбард "Альянс автоіпотечних кредиторів Стецков та компанія" заборгованість за договором про надання фінансового кредиту
від 04 листопада 2013 року станом на 26 березня 2014 року у розмірі 968 064,12 грн та судовий збір у розмірі 3 654 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києві від 03 жовтня
2014 року замінено у виконавчому провадженні стягувача Повне товариство "Ломбард "Альянс автоіпотечних кредиторів Стецков та компанія" на ОСОБА_2 .
Між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 25 лютого 2015 року укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до умов якого
ОСОБА_6 передав ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 у рахунок виконання ним зобов`язань, що забезпечувались договором іпотеки від 05 листопада 2013 року.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 лютого 2015 року квартира
АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 .
За фактом шахрайського заволодіння належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 Слідчим відділом Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 грудня 2012 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 190 та частиною першою статті 194 КК України.
Відповідно до висновку експертного почеркознавчого дослідження
від 18 лютого 2015 року, проведеного Київським науково-дослідним інтитутом судових експертиз, рукописний запис " ОСОБА_1 ", що міститься під друкованим текстом у договорі купівлі-продажу
від 10 грудня 1998 року, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 у рядку "Продавець" графи " Подписи " вказаного вище правочину виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
Згідно з довідками, виданими Товариством з обмеженою відповідальністю "Київжитлосвіт" (далі - ТОВ "Київжитлосвіт") 30 липня 2013 року, 07 серпня 2013 року, 04 листопада 2013 року, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_1 не зареєстровані.
Відповідно листа ТОВ "Київжитлосвіт" від 23 травня 2014 року будинок АДРЕСА_2 не перебуває та ніколи не перебував на обслуговуванні ТОВ "Київжитлосвіт". Вищезазначені довідки ТОВ "Київжитлосвіт" не видавалися.