Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 201/17000/17
провадження № 61-21131св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - держава Україна в особі Державної казначейської служби України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2018 року у складі судді Трещова В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.
Заява мотивована тим, що 30 жовтня 2017 року постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/14962/17 було визнано незаконним його затримання міліцією, яке відбулося 14 вересня 2009 року.
Вказував, що у зв`язку з незаконним затриманням та протиправною поведінкою співробітників правоохоронних органів, примусовою госпіталізацією у психіатричний заклад було порушено його конституційні права, спричинено матеріальну шкоду та моральні страждання.
Зазначав, що матеріальна шкода становить 10 000 доларів США і 3 500 грн, які були вкрадені з його помешкання одразу після його затримання, а з урахуванням вимог статті 625 ЦК України, 3 % річних та інфляційні витрати, вона відповідно склала 12 667,70 доларів США і 10 000 грн. На відшкодування моральної шкоди просив суд стягнути з держави 15 000 євро або 466 650 грн за курсом Національного банку України.
Посилаючись на те, що йому спричинено значну матеріальну шкоду та моральні страждання, ОСОБА_1 просив суд, враховуючи тяжкість та незворотність наслідків, стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України на його користь у рахунок відшкодування майнової шкоди 12 667,70 доларів США та 467 650 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним затриманням його співробітниками міліції 14 вересня 2009 року, за рахунок коштів державного бюджету 10 000 грн.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що вирішуючи вимоги заявника про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що заявнику внаслідок незаконного затримання співробітниками правоохоронних органів було завдано моральної шкоди, факт спричинення якої знайшов своє об`єктивне підтвердження у судовому засіданні, у зв`язку із чим суд вважав за необхідне задовольнити вимоги заявника, з урахуванням його моральних та душевних страждань, та стягнути на його користь 10 000 грн. Вказана сума, на переконання суду, є максимально можливою, з урахуванням того, що заявник на обґрунтування заявленої ним суми грошових коштів на відшкодування моральної шкоди лише зазначив, що остання полягала у душевних хвилюваннях, одночасно з цим заявником не було доведено, у порядку визначеному ЦПК України, наявність обставин, які б свідчили, зокрема про погіршення стану його здоров`я, втрати ним нормальних життєвих зв`язків, завдання шкоди його репутації тощо.
Щодо вимог про відшкодування матеріальної шкоди районний суд зазначив, що такі не підлягають задоволенню, оскільки у статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" наведено вичерпний перелік підстав для відшкодування матеріальної шкоди у безспірному порядку за рахунок держави, а вимоги заявника про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої викраденням, за його твердженням, грошових коштів з його квартири у період з 14 вересня 2009 року до 07 жовтня 2009 року не можуть бути задоволені судом в межах цієї справи, що не є перешкодою для нього звернутися до суду, з відповідним позовом до осіб, винних у такому викраденні з дотриманням вимог ЦПК України.
Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2018 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України повернуто заявнику.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що апеляційна скарга подана 05 лютого 2018 року у порушення вимог частини першої статті 60 ЦПК України підписана представником Державної казначейської служби України, який діє на підставі довіреності і не є адвокатом. Тобто вказана апеляційна скарга подана особою, яка не має права її підписувати, тому на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України її необхідно повернути заявнику.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу суду першої інстанції змінено в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні заяви щодо стягнення матеріальної шкоди. Ухвалу суду першої інстанції змінено в частині стягнення моральної шкоди, збільшено розмір стягнутої моральної шкоди з 10 000 грн до 30 000 грн. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявнику було заподіяно моральну шкоду неправомірними діями працівників правоохоронних органів, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та стягнення суми в рахунок відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, втім колегія суддів вважала за необхідне збільшити суму, яка підлягала до стягнення за завдану заявнику моральну шкоду, до 30 000 грн. Заяву ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди вважав такою, що не підлягає задоволенню саме у зв`язку з тим, що завдання йому матеріальної шкоди не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому ухвала суду в частині відмови у задоволенні стягнення матеріальної шкоди підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні заяви щодо стягнення матеріальної шкоди.
Постановою Верховного Суду від 08 травня 2019 року касаційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково.
Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2018 року скасовано, справу передано до цього суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постанова Верховного суду мотивована тим, що повертаючи апеляційну скаргу особі, що її подала у лютому 2018 року, суд апеляційної інстанції послався на підпункт 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України та помилково вважав, що з 01 січня 2018 року таку скаргу може подавати виключно прокурор або адвокат, не врахувавши, що її подав представник в інтересах Державної казначейської служби України, тобто органу державної влади, представництво якого у суді повинно здійснюватися виключно прокурорами або адвокатами з 01 січня 2020 року (абзац 2 підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України).
Щодо розгляду справи по суті Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд правильно керувався засадами розумності, виваженості та справедливості та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з держави на користь ОСОБА_1 30 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Крім того, касаційний суд погодився із висновками апеляційного суду про те, що доводи ОСОБА_1 про завдання йому матеріальної шкоди не підтверджується належними та допустимими доказами.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2018 року змінено в частині правового обґрунтування відмови в задоволенні заяви щодо стягнення матеріальної шкоди.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2018 року в частині стягнення моральної шкоди змінено, збільшивши розмір стягнутої шкоди з 10 000 грн до 30 000 грн.
В решті ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2018 року залишена без змін.
Апеляційний суд зазначив, що заява ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що завдання заявнику матеріальної шкоди не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні стягнення матеріальної шкоди необхідно змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні заяви щодо стягнення матеріальної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2019 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою судді Верховного Суду від 16 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2020 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі Державна казначейська служба України не погоджується з оскаржуваними рішеннями та вважає, що вони підлягають скасуванню.
Зазначає, що заявником не було доведено наявність обставин, які свідчили б, зокрема, про погіршення стану його здоров`я, втрати ним нормальних життєвих зв`язків, завдання шкоди його репутації тощо.
Стверджує, що позивачем не надано доказів про порушення його нормальних життєвих зв`язків, здійснення додаткових зусиль для організації свого життя, застосування до нього фізичного чи психологічного впливу, погіршення або позбавлення його реалізації своїх звичок і бажань.
Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з рішенням ЄСПЛ від 26 лютого 2015 року у справі "ОСОБА_1 проти України № 2" 23 липня 2009 року секретарем Дніпропетровського окружного адміністративного суду, у зв`язку із надходженням листів, в яких містилися образливі зауваження на адресу суддів, було складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначалось, що заявник висловлює свою неповагу до суду. Справу було передано на розгляд до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.
Цього ж дня районний суд провів засідання, вивчивши матеріали справи і заслухавши ОСОБА_1, та призначив стаціонарну судово-психіатричну експертизу у відділенні судово-психіатричних експертиз Дніпропетровської обласної клінічної психіатричної лікарні.
Із зали засідань міліція доправила ОСОБА_1 до Красногвардійського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України м. Дніпропетровська, де він знаходився близько трьох годин, потім його доправили до психіатричної лікарні.
04 серпня 2009 року голова Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надав міліції вказівки зібрати відомості про особу заявника, які були необхідні психіатричній лікарні для встановлення стану його психічного здоров`я. Міліції надано вказівки, зокрема, зібрати усі документи, пов`язані із психіатричним лікуванням або медикаментозною терапією заявника, а також характеристики на нього від його родичів, сусідів та колег.
06 серпня 2009 року місцева поліклініка повідомила міліцію, що заявник не проходив психіатричного лікування та не перебуває під психіатричним спостереженням.
02 вересня 2009 року Красногвардійський суд надіслав міліції вказівки забезпечити явку заявника для проведення стаціонарного судово-психіатричного обстеження.
14 вересня 2009 року міліція знову доправила ОСОБА_1 до психіатричної лікарні. Цю обставину стосовно доправлення міліцією ОСОБА_1 до психіатричної лікарні 14 вересня 2009 року та його затримання саме у межах процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення було встановлено пунктом 18 рішення ЄСПЛ від 26 лютого 2015 року у справі "ОСОБА_1 проти України (№ 2)".
Наведеним вище рішенням ЄСПЛ було оголошено прийнятними скаргу стосовно примусових госпіталізації і тримання заявника у психіатричній лікарні, а також його скаргу стосовно збирання органами внутрішніх справ відомостей про нього, постановлено, що було порушення пункту 1 статті 5 Конвенції, порушення статті 8 Конвенції, стягнуто з держави-відповідача на користь ОСОБА_1 суми, які мають бути конвертовані у валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, та додатково суму будь-яких податків, що можуть нараховуватися: 5 000 (п`ять тисяч) євро відшкодування моральної шкоди; та 120 (сто двадцять) євро компенсації судових та інших витрат.
30 жовтня 2017 року постановою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Ходаківського М. П. у справі № 201/14962/17 було визнано затримання ОСОБА_1 міліцією 14 вересня 2009 року незаконним.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду