Постанова
Іменем України
17 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 554/445/17
провадження № 61-14666св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 квітня 2019 року в складі судді Блажко І. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 червня 2019 року в складі колегії суддів: Панченка О. О., Лобова О. А., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, який в ході розгляду справи уточнив, та остаточно просив стягнути з відповідача на його користь борг у розмірі 4 375 106 грн та 3 % річних від простроченої суми боргового зобов`язання в розмірі 10 220 грн 92 коп.
Позов мотивовано тим, що 07 грудня 2016 року ОСОБА_2 взяв у позивача в борг грошові кошти в розмірі 4 425 106 грн, частину з яких (2 032 702 грн) зобов`язався повернути до 15 січня 2017 року, а залишок суми - до 15 березня 2017 року.
У період з 27 березня 2017 року по 28 березня 2017 року ОСОБА_2 з рахунку, належного його дружині ОСОБА_3, перерахував на банківський рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 50 000 грн на погашення зазначеної вище заборгованості.
Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від повернення іншої частини боргу, чим порушує взяті на себе зобов`язання, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 08 квітня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 4 375 106 грн та 10 220 грн - 3 % річних. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, встановивши факт укладення між сторонами договору позики, виходив з того, що відповідач взяті на себе зобов`язання по поверненню грошових коштів не виконав, а тому наявні правові підстави для стягнення суми боргу за розпискою та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 квітня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів
У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не виявили справжню природу боргової розписки, яка була написана відповідачем внаслідок психологічного тиску позивача, спрямованого на вирішення фінансових питань у товаристві з обмеженою відповідальністю "Мультіплат" (далі - ТОВ "Мультіплат"), засновником якого є ОСОБА_1, та директором якого був ОСОБА_2 . Суди попередніх інстанції не надали оцінки доказам, які містяться у матеріалах справи, зокрема, листуванню сторін, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 вимагав від ОСОБА_2 повернення грошових коштів, пов`язаних з діяльністю ТОВ "Мультіплат".
У січні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Ольховська М. М. надіслала до суду касаційної інстанції пояснення, у яких вказувала про те, розписка не містить відомостей про отримання відповідачем грошових коштів саме у борг.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У серпні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є засновником ТОВ "Мультіплат".
05 вересня 2016 року установчими зборами засновників ТОВ "Мультіплат" сформовано статутний капітал та призначено ОСОБА_2 на посаду директора ТОВ "Мультіплат" з 05 вересня 2016 року.
Згідно розписки від 07 грудня 2016 року, підписаної ОСОБА_2, останній отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4 425 106 грн. Частину суми в розмірі 2 032 702 грн відповідач зобов`язувався повернути до 15 січня 2017 року, а частину в сумі 2 392 404 грн - до 15 березня 2017 року.
Відповідачем складено додаток до розписки від 07 грудня 2016 року, де він повідомив, що повернення грошових коштів по розписці буде проводити також з карткових рахунків третіх осіб з приміткою "оплата за ОСОБА_2 ". Окрім цього також зазначив, що кошти, отримані від ОСОБА_1 за розпискою, будуть повернені повністю.
Відповідно до дублікатів квитанцій від 27 березня 2017 року та 28 березня 2017 року з рахунку, належного ОСОБА_3, перераховано на рахунок ОСОБА_1, грошові кошти в сумі 50 000 грн, призначення платежу - оплата за ОСОБА_2 .
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Полтавської області від 20 вересня 2018 року та постановою Верховного Суду від 17 січня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання розписки та додатку до неї від 07 грудня 2016 року недійсними відмовлено.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.