Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 752/8928/17-ц
провадження № 61-6823св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - Публічне акціонерне товариство "Сбербанк",
заінтересовані особи: ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестменеджмент",
розглянув у порядку спрощеного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви і рішень судів
У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - ПАТ "Сбербанк") звернулося до суду із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 27 березня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Сбербанк" заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 12 липня 2013 року № 10-В/13/07/КЛ-КБ та договору поруки від 12 липня 2013 року у сумі 316 147 523,62 грн, а також третейського збору в сумі 42 500,00 грн.
Свої вимоги заявник обґрунтовував тим, що боржником у добровільному порядку рішення не виконується.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2018 року заяву ПАТ "Сбербанк" задоволено. Видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 27 березня 2017 року, ухваленого в складі третейського судді Трубчанінова С. С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Сбербанк" заборгованості за основною сумою кредитної лінії за договором про відкриття кредитної лінії від 12 липня 2013 року № 10-В/13/07/КЛ-КБ та договору поруки від 12 липня 2013 року в сумі 316 147 523,62 грн, а також витрат зі сплати третейського збору в сумі 42 500,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що справа, у якій ухвалено рішення підвідомча третейському суду, строк для звернення за видачою виконавчого документа не сплинув, вирішення третейським судом питання не виходить за межі третейської угоди, третейська угода не визнана недійсною, і відомості про оскарження або скасування рішення третейського суду у матеріалах третейської справи відсутні.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестменеджмент" залишена без задоволення. Ухвала суду першої інстанції залишена без змін.
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2018 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2018 року та відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 січня 2019 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 року апеляційне провадження закрито.
Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заява АТ "Сбербанк" про видачу виконавчого листа розглянута після набрання чинності редакцією ЦПК України з урахуванням змін, внесених Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII. Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII серед іншого внесено зміни до положень ЦПК України, які регулюють порядок розгляду питань про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду. Зокрема, частиною другою статті 483 ЦПК України передбачено, що заява про видачу виконавчого листа про примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Відповідно до частини першої статті 487 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду суд постановляє ухвалу про видачу виконавчого листа або про відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення. Ухвала суду про відмову у видачі виконавчого листа може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку, встановленому для оскарження рішення суду першої інстанції (частина третя статті 487 ЦПК України). Таким чином, заява про видачу виконавчого листа про примусове виконання рішення третейського суду розглядається апеляційним судом як судом першої інстанції; за результатами такого розгляду апеляційний суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до суду касаційної інстанції, який уповноважений розглядати таку скаргу як суд апеляційної інстанції, тобто Верховного Суду у порядку, передбаченому Главою 1 "Апеляційне провадження" Розділу V "Перегляд судових рішень". Законом не передбачена можливість апеляційного перегляду судом апеляційної інстанції ухвали, постановленої за результатами розгляду заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.
Закриваючи апеляційне провадження, Київський апеляційний суд послався на пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України, а також частину другу статті 362 ЦПК України.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У квітні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 року, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права. Вказує на те, що Голосіївський районний суд м. Києва був зобов`язаний передати цю справу для розгляду Апеляційним судом м. Києва, чи Київським апеляційним судом за інстанційною юрисдикцією; заява мала бути розглянута Апеляційним судом м. Києва чи Київським апеляційним судом (за правилами, що діють після набрання чинності новою редакцією ЦПК України), а не Голосіївським районним судом м. Києва; норми перехідних положень ЦПК України, обмежуючи суд у передачі справи за підсудністю, водночас не обмежують його у передачі справи за інстанційною юрисдикцією. Такої підстави для закриття апеляційного провадження як відкриття помилково стаття 362 ЦПК України не передбачає. Дії Київського апеляційного суду є грубим порушенням її права на "правомірне очікування" розгляду її апеляційної скарги, а також ставлять під ризик реалізацію її конституційного права на апеляційний перегляд справи.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Частиною четвертої статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Обставини встановлені судами
Із матеріалів справи вбачається, що не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, у грудні 2018 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 року апеляційне провадження закрито, оскільки суд вважав, що оскільки після набрання чинності змін до процесуального закону 15 грудня 2017 року, заява про видачу виконавчого листа про примусове виконання рішення третейського суду розглядається апеляційним судом як судом першої інстанції; за результатами такого розгляду апеляційний суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Верховного Суду, який уповноважений розглядати таку скаргу як суд апеляційної інстанції, тому Київський апеляційний суд після 15 грудня 2017 року не може здійснювати апеляційний перегляд справ за заявами про видачу виконавчого листа про примусове виконання рішення третейського суду.
Нормативно-правове обґрунтування
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон України від 03 жовтня 2017 року).