Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 404/5032/15-ц
провадження № 61-5695св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання, визнання права власності та визнання договору недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що він та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю з листопада 1996 року - без реєстрації шлюбу, а з 29 листопада 2003 року - у зареєстрованому шлюбі.
Під час спільного проживання вони придбали квартиру АДРЕСА_1 згідно з договором купівлі-продажу від 24 грудня 1999 року, покупцем у цьому договорі була зазначена лише ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 ).
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 травня 2014 року шлюб розірвано.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 25 червня 2015 року ОСОБА_3 продала вказану квартиру ОСОБА_4 .
Позивач зазначав, що він та ОСОБА_3 придбали квартиру за спільні кошти під час спільного проживання, тому ця квартира є спільною власністю; між ним та відповідачем не досягнуто згоди щодо добровільного поділу майна.
З урахування змін та уточнень до позову позивач просив встановити факт спільного проживання з ОСОБА_3 з 01 листопада 1996 року до 23 листопада 2003 року, визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю, визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири та визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 25 червня 2015 року і застосувати двосторонню реституцію.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 лютого 2016 року позов задоволено частково.
Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_3 з 01 листопада 1996 року до 29 листопада 2003 року.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 як частки у спільному сумісному майні.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 25 червня 2015 року № 592 квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
У частині щодо застосування двосторонньої реституції відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у сумі 487,20 грн по 243,60 грн з кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріали справи підтверджують обставини проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_3 з 01 листопада 1996 року до 29 листопада 2003 року однією сім`єю без реєстрації шлюбу та спільність грошових затрат сторін на погашення кредиту, за рахунок якого придбано спірну квартиру. Договір купівлі-продажу квартири від 25 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, підлягає визнанню недійсним відповідно до статті 65 СК України, оскільки позивач не давав згоди на відчуження квартири.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 травня 2016 року рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 16 лютого 2016 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 травня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2017 року рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 16 лютого 2016 року в частині задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання, визнання квартири спільною сумісною власністю, визнання за позивачем права власності на 1/2 частини квартири та визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_3 8 114,20 грн судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що спірна квартира є особистою власністю відповідача і немає підстав для визнання за позивачем права власності на 1/2 її частину.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 у касаційній скарзі просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що виплата кредиту здійснювалася за спільні кошти сім`ї; під час укладення договору купівлі-продажу сторони діяли недобросовісно.
У травні 2018 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_3 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 23 листопада 2003 року ОСОБА_3 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, який рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 травня 2014 року було розірвано.
Згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 24 грудня 1999 року ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 ) придбала двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, зареєстровано у реєстрі за № 20-3712 (т. 1 а. с. 7). Продаж квартири вчинено за 7 200,00 грн.
У цій квартирі позивач був зареєстрований з 26 січня 2001 року і знятий з реєстрації 03 липня 2015 року, що підтверджується ксерокопією його паспорта (т. 1 а. с. 125-126).
У грудні 1999 року ОСОБА_3 отримала кредит терміном на 5 років під заставу нерухомого майна - спірної квартири, який повністю повернула за рахунок власних коштів.
Згідно з наданими публічним акціонерним товариством "Промінвестбанк" довідками, ОСОБА_3 отримала кредит у сумі 9 600,00 грн, з її заробітної плати здійснювалось утримання процентів за користування кредитом щомісячно (т. 1 а. с. 53-63).
Позивач працював офіційно до 29 вересня 2000 року.
25 червня 2015 року згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, зареєстрованим у реєстрі за № 618, ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 купила квартиру АДРЕСА_1 . Продаж квартири вчинено за 149 000,00 грн (т. 1 а. с. 79-84).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.