Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 640/19075/17
провадження № 61-14501св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2019 року в складі судді Золотарьової Л. І. та постанову Харківського апеляційного суду від 26 червня 2019 року в складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" (далі - ТОВ "Крона-Компані") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди приміщення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 18 липня 2016 року між ТОВ "Крона-Компані" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладений договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець зобов`язався передати в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 приміщення на першому поверсі Торгового центру, - секція № А31-7, загальною площею 40,50 кв. м, яке розташоване по АДРЕСА_1, а орендар, у свою чергу, зобов`язався його прийняти, оплатити користування і повернути приміщення на умовах, визначених договором.
Позивач, як орендодавець, свої зобов`язання за договором виконав належним чином, проте орендар взяті на себе зобов`язання щодо оплати за користування приміщенням не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 87 128,85 грн.
З метою стягнення зазначеної заборгованості позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду Харківської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 травня 2017 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 липня 2017 року провадження в зазначеній справі було припинено з тих підстав, що 09 червня 2017 року проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду з цим позовом саме як до фізичної особи, позивач виходив із того, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця, її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1, як із фізичної особи, на користь ТОВ "Крона-Компані" заборгованість за договором оренди в розмірі 87 128,85 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2019 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки на час звернення до суду з позовом відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець (далі - ФОП), тобто спір існує між двома суб`єктами господарювання.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 26 червня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що з огляду на суб`єктний та предметний склад спору, характер виниклих правовідносин, спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ТОВ "Крона-Компані" подано до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 червня 2019 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що після припинення 09 червня 2017 року ФОП ОСОБА_1, з яким укладений договір оренди приміщення, усі його зобов`язання за вказаним договором перейшли до фізичної особи ОСОБА_1, а реєстрація 02 листопада 2017 року ФОП ОСОБА_1 є новою реєстрацією, а не поновленням попередньої, про що свідчить інший номер запису до відповідного реєстру.
Отже, новий ФОП не є правонаступником ані ФОП ОСОБА_1, діяльність якого припинилася, ані фізичної особи ОСОБА_1, а тому суди безпідставно закрили провадження у справі з огляду на те, що вказаний спір належить до цивільної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а не господарського, як зазначено судами.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року вказану справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19 грудня 2019 року справу повернуто на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з тих підстав, що Велика Палата Верховного Суду вже висловила свій висновок щодо юрисдикції суду у подібних правовідносинах.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 липня 2016 року між ТОВ "Крона-Компані" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладений договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець зобов`язався передати в оренду ФОП ОСОБА_1 приміщення на першому поверсі Торгово-розважального центру "Караван" - секція № А31-7, загальною площею 40,50 кв. м, яке розташоване по АДРЕСА_1, а орендар, у свою чергу, зобов`язався його прийняти, оплатити користуванні і повернути приміщення на умовах, визначених договором.
Товариство свої зобов`язання за договором оренди виконало належним чином, однак відповідач порушив взяті на себе обов`язки щодо сплати орендної плати, експлуатаційних витрат та комунальних послуг на загальну суму 87 128,85 грн.
З метою стягнення зазначеної вище заборгованості товариство звернулося до Господарського суду Харківської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 травня 2017 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.
Відповідно до витягу із запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність ФОП ОСОБА_1 як суб`єкта господарювання припинена 09 червня 2017 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 липня 2017 року провадження в зазначеній справі було припинено на підставі пункту 6 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в редакції на час постановлення ухвали господарським судом, оскільки 09 червня 2017 року проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1
02 листопада 2017 року проведена державна реєстрація ФОП ОСОБА_1 .
До суду з цим позовом товариство звернулося 04 грудня 2017 року.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюються відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною до 08 лютого 2020 року.
За частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 1 ГПК України, у редакції, чинній на час подання позову до суду, (до 15 грудня 2017 року) установлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
За змістом частини першої статті 19 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 20 ГПК України визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Положеннями пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України, у редакції до 15 грудня 2017 року, передбачено припинення провадження у господарській справі у разі припинення діяльності фізичної особи як суб`єкта господарювання. Тому з часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності особи в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", спори за участю такої особи, у тому числі пов`язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, належить розглядати в порядку цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було порушено у господарському суді до настання таких обставин. Після припинення провадження у господарській справі з підстави, наведеної вище, спори за участю таких осіб підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.