ПОСТАНОВА
Іменем України
18 лютого 2020 року
Київ
справа №2-44/08
адміністративне провадження №К/9901/30092/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Кіровоградський області, Міністерства економіки України, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3 про внесення змін в наказ про звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Шевчук С.М. (головуючий), Бучик А.Ю., Майора Г.І.
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ліквідатора Кіровоградського регіонального управління з питань банкрутства Гришина Л.О. та, з урахуванням заяв від 26.09.2006, 26.11.2007 та 23.06.2008 про уточнення та доповнення позовних вимог, просив:
1.1. - стягнути заборгованість із заробітної плати за період з 31.01.2001 по 23.02.2004 у вигляді недоплати до заробітної плати надбавки за особливий характер роботи та інтенсивність праці на загальну суму 2364 грн;
1.2. - стягнути заборгованість із заробітної плати за період з 09.09.2004 по 01.08.2006 відповідно до розрахунку;
1.3. - стягнути заборгованість із заробітної плати за період з 31.01.2001 по 01.08.2006 у вигляді щорічної матеріальної допомоги на загальну суму 4010,29 грн;
1.4. - зобов`язати внести зміни до наказу Ліквідатора Кіровоградського регіонального управління з питань банкрутства від 16.12.2005 №7 щодо дати звільнення з 17.06.2005 на 16.12.2005;
1.5. - зобов`язати виплатити грошову допомогу при виході на пенсію державного службовця в розмірі 10 місячних посадових окладів;
1.6. - зобов`язати видати всі необхідні документи для призначення пенсії державного службовця;
1.7. - зобов`язати провести індексацію всіх своєчасно невиплачених коштів;
1.8. - стягнути моральну шкоду в розмірі 30000 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що 31.01.2001 він був призначений на посаду заступника начальника Кіровоградського регіонального управління з питань банктрутства - повноважного представника по Житомирській області. За період роботи в управлінні з 31.01.2001 по 23.02.2004 йому недонараховувавлась персональна надбавка в розмірі від 60 до 72 гривень. Крім того, з 09.09.2004 до дня подачі позову йому не нараховувалась і не виплачувалась заробітна плата, не оплачувались щорічні оплачувані відпустки та не виплачувалась матеріальна допомога в сумі місячного посадового окладу. Також на час подання позовної заяви не було вирішено питання про його звільнення із займаної посади у зв`язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі та виплатою грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом начальника Регіонального управління з питань банкрутства (Кіровоградська, Вінницька, Черкаська, Житомирська області) Міністерства економіки України від 31.01.2001 №10-к ОСОБА_1 був призначений на посаду заступника начальника Кіровоградського регіонального управління з питань банкрутства - повноважного представника по Житомирській області та здійснював повноваження, які передбачені Типовим положенням "Про регіональне (обласне) управління з питань банкрутства Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції", затверджене наказом Міністерства економіки України від 05.12.2000 N 266.
4. Наказом начальника Регіонального управління з питань банкрутства (Кіровоградська, Вінницька, Черкаська, Житомирська області) Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 16.02.2004 №10-к ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади з 23.02.2004 згідно пункту третьому статті 40 КЗпП України.
5. Відповідно до рішення Богунського районного суду м.Житомира від 09.09.2004 у справі №2-2730/04 було визнано незаконним таке звільнення позивача з 23.02.2004 з вказаної посади заступника начальника Кіровоградського регіонального управління з питань банкрутства - повноважного представника по Житомирській області. Цим судовим рішенням ОСОБА_1 поновлено на вказаній посаді та стягнено невиплачену заробітну плату за весь час вимушеного прогулу на загальну суму 5556,74 грн (а.с. 21-24 том 1).
6. Поновлення позивача на вказаній посаді мало місце 04.11.2004 відповідно до наказу голови ліквідаційної комісії Регіонального управління з питань банкрутства (Кіровоградська, Вінницька, Черкаська, Житомирська області) Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 04.11.2004 №63-к (а.с. 27 том 1).
7. Платіжними дорученням від 09.11.2004 №464 та від 26.12.2005 №137 позивачу були перераховані відповідно 852,67 грн та 2393,98 грн на виконання зазначеного судового рішення.
8. Наказом Ліквідатора Кіровоградського регіонального управління з питань банкрутства від 16.12.2005 №7 позивача звільнено з посади з 17.06.2005.
9. ОСОБА_1 уважаючи, що йому невиплачені усі належні при звільненні суми звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
10. Справа розглядалась судами ненодноразово. Під час розгляду справи позивач змінював та уточнював свої позовні вимоги.
11. Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 11.07.2008 позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково, визнаний незаконним наказ Ліквідатора Кіровоградського регіонального управління з питань банкрутства від 16.12.2005 №7 щодо дати звільнення позивача та змінено дату його звільнення з 17.06.2005 на 16.12.2005 Стягнено з Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України невиплачену заробітну плату з 31.01.2001 по 01.03.2004 в сумі 1872,00 грн, за період з 01.10.2004 по 16.12.2005 в сумі 9945,55 грн, не виплачену матеріальну допомогу в сумі 502 грн та 1800 грн моральної шкоди, та зобов`язано видати позивачу всі необхідні документи для оформлення пенсії державного службовця.
12. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011 постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 11.07.2008 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасовано і прийнято нову постанову щодо відмови в задоволенні позову в цій частині.
13. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.10.2015 вказані судові рішення скасовано і справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
14. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 з урахуванням ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду 28.02.2016 закрито провадження у цій справі в частині стягнення невиплаченої заробітної плати за період з 23.02.2004 по 09.09.2004.
15. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.09.2016 позовні вимоги ОСОБА_1 у частині зобов`язання видати всі необхідні документи для призначення пенсії державного службовця залишені без розгляду. Вказана ухвала у встановленому порядку оскаржена не була та набрала законної сили.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
16. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.
17. Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.
18. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заробітної плати за період з 10.09.2004 по 04.11.2004. Прийнято у цій частині нове рішення, яким стягнуто з Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 10.09.2004 по 04.11.2004 у розмірі 1376,70 грн.
19. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки поновлення позивача на посаді здійснено із затримкою виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника, то відповідно до положень статей 235, 236 КЗпП України позивачу підлягає виплаті середній заробіток за час затримки.
IV. Касаційне оскарження
20. У касаційні скарзі Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області (далі - Управління), посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 у частині стягнення з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на користь позивача середнього заробітку за період з 10.09.2004 по 04.11.2004 у розмірі 1376,70 грн та відмовити у задоволенні цієї частини позовних вимог.
21. У доводах касаційної скарги Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області, зокрема зазначає, що покладення на Управління відповідальності за затримку виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі є незаконним з огляду на те, що боржником, на якого покладено вказаний обов`язок, було визначено Кіровоградське регіональне управління з питань банкрутства Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України.
22. Крім того, Управління вказує, що питання щодо стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду не досліджувалось під час розгляду справи в суді першої інстанції та така позовна вимога не була заявлена ОСОБА_1 під час звернення до суду. Суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не входять до структури заробітної плати, тому вимоги позивача щодо стягнення невиплаченої заробітної плати не можуть включати суми, що стягуються відповідно до статті 236 КЗпП України.
23. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
24. Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те що, не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України.
26. Положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 КАС України встановлено, що принципом адміністративного судочинства є обов`язковість судових рішень.
27. Обов`язковість судових рішень також встановлена статтею 14 КАС України.
28. Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
29. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
30. Рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно (пункт 3 частини першої статті 371 КАС України).
31. Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.