ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2020 року
Київ
справа №820/3360/17
провадження №К/9901/46915/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Спірідонова М. О. (головуючий), Бадюкова Ю. В., Старосєльцева О. В., та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Русанової В. Б. (головуючий), Присяжнюк О. В., Курило Л. В.
І. Суть спору
1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з питань праці (надалі також відповідач), у якому, з урахуванням уточнень, просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці від 4 серпня 2017 року № 27-кт про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Держпраці у Харківській області;
1.2. зобов`язати Державну службу України з питань праці поновити ОСОБА_1 на посаді державної служби - начальника Головного управління Державної служби України з питань праці у Харківській області;
1.3. стягнути з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 7 серпня 2017 року до моменту фактичного відновлення на посаді;
1.4. стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору.
2. В обґрунтування позову позивач зазначав, що його звільнення відбулося неправомірно, без дотримання процедури та належного погодження повноважними особами. Позивач посилався на порушення з боку відповідача приписів статей 83, 86 Закону України "Про державну службу" та його законних прав на просування по службі, передбачених статтями 7, 19, 38, 40 зазначеного Закону.
3. Також позивач зауважував на порушенні з боку відповідача процедури погодження його звільнення, а саме зауважив, що в порушення підпункту 10 пункту 11 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (надалі - Положення № 96) погодження його звільнення відбулось не Міністром соціальної політики, а його заступником, та не головою Харківської обласної державної адміністрації, а його заступником.
4. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наголошував на його безпідставності з огляду на дотримання норм законодавства при виданні наказу про звільнення позивача за угодою сторін.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
5. ОСОБА_1 з 24 лютого 2017 року по 7 серпня 2017 року проходив службу на посаді начальника Головного управління Держпраці у Харківській області.
6. 11 липня 2017 року ОСОБА_1 подав відповідачу заяву про звільнення за угодою сторін з 7 серпня 2017 року.
7. Наказом Головного управління Держпраці у Харківській області від 14 липня 2017 року № 11-03/297 позивачу була надана щорічна основна відпустка терміном з 17 липня 2017 року по 6 серпня 2017 року включно.
8. 17 липня 2017 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив на адресу відповідача заяву про відкликання раніше поданої заяви про звільнення від 11 липня 2017 року.
9. За наслідками розгляду зазначеної заяви відповідач листом від 4 серпня 2017 року повідомив заявника про не погодження зі сторони Державної служби України з питань праці з відкликанням заяви та відсутності у працівника права відкликання такої заяви.
10. Наказом Державної служби України з питань праці від 4 серпня 2017 року № 27-кт позивача звільнено з посади начальника Головного управління Держпраці у Харківській області з 7 серпня 2017 року за угодою сторін відповідно до частини другої статті 86 Закону України "Про державну службу".
11. Зазначений наказ оголошено наказом Головного управління Держпраці у Харківській області від 7 серпня 2017 року № 11-02/219 "Про звільнення начальника Головного управління Держпраці в Харківській області ОСОБА_1 " і доведено ОСОБА_1, проте останній відмовився від його підпису, про що складено відповідний акт від 7 серпня 2017 року.
12. Цього ж дня позивач звернувся до Голови Державної служби України з питань праці із заявою про скасування наказу від 4 серпня 2017 року у зв`язку з відкликанням заяви про звільнення, за наслідками розгляду якої листом Держпраці від 15 серпня 2017 року № 4026/1/11-3в-17 повідомлено про те, що питання стосовно безпідставності наказу про його звільнення вже були розглянуті Держпраці та листом від 4 серпня 2017 року надано аргументовану відповідь.
13. Вважаючи наказ і звільнення законними, позивач звернувся до суду.
14. В аспекті предмету доказування суди також установили, що звільнення позивача з посади державної служби погоджено Міністерством соціальної політики України листом за підписом заступника Міністра від 28 липня 2017 року № 7894/1/11-ДП-17 та заступником голови Харківської обласної державної адміністрації від 25 липня 2017 року № 01-49/5786. Крім того, голова Харківської обласної державної адміністрації листом на ім`я голови Державної служби України з питань праці від 7 грудня 2017 року підтвердила погодження на звільнення позивача, викладене в листі від 25 липня 2017 року № 01-49/5786.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
15. Харківський окружний адміністративний суд постановою від 14 грудня 2017 року, яку залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2018 року, в позові відмовив.
16. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з того, що анулювання домовленості між державним службовцем та суб`єктом призначення щодо звільнення за угодою сторін можливо лише при взаємній згоді службовця та суб`єкта призначення. Оскільки такої згоди між сторонами досягнуто не було, а відкликання заяви про звільнення за угодою сторін мало односторонній характер, відповідач правомірно видав наказ про звільнення позивача за угодою сторін.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
17. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
18. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач наполягає на незаконності спірного наказу з огляду на відсутність його волевиявлення на звільнення з угодою сторін, посилаючись на факт відкликання ним заяви про звільнення, а також наголошує на порушенні процедури погодження його звільнення.
19. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про задоволення його позовних вимог.
20. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
21. Аргументи Державної служби України з питань праці зводяться до правомірності спірного наказу. Відповідач стверджує, що ним дотримано процедуру погодження звільнення позивача, визначену Положенням № 96, та зазначає, що угода сторін є самостійною підставою для припинення державної служби за результатом досягнення двосторонньої домовленості сторін, тоді як Законом України "Про державну службу" не передбачено права державного службовця відкликати свою заяву про звільнення за угодою сторін після досягнутої домовленості.
V. Оцінка Верховного Суду
22. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
23. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
24. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
25. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.