ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2020 року
Київ
справа №820/2230/17
адміністративне провадження №К/9901/33961/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 (головуючий суддя - М.О. Спірідонов)
та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018 (головуючий суддя - Г.Є. Бершов, судді - В.В. Катунов, І.М. Ральченко)
у справі № 820/2230/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним і скасувати рішення про скасування рішення щодо видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Іраку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки прийняте за відсутності передбачених законом підстав для скасування рішення видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018, позов задоволено повністю. Скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення щодо видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Іраку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, б/н від 19.10.2016.
4. При прийнятті рішень суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведено наявність передбачених законом підстав для скасування рішення щодо видачі позивачу посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
6. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що приймаючи оскаржуване рішення, діяв у межах та у спосіб, визначених законом повноважень.
Позиція інших учасників справи
7. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
8. Ухвалою Верховного Суду від 16.04.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області.
9. Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2020 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
10. 10.06.2016 громадянин Іраку ОСОБА_1 був документований посвідкою на тимчасове проживання в України серії НОМЕР_1 згідно частини тринадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" у зв`язку з возз`єднанням сім`ї, так як його дружина є громадянкою України.
11. 19.10.2016 відповідачем було винесено рішення про скасування рішення щодо видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Іраку ОСОБА_1, із посиланням на підпункту 1.1 пункту 19 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 № 251.
12. 27.04.2017 позивач отримав копію зазначеного рішення.
13. Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання його протиправним та скасування.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
14. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Статтею 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
16. Відповідно до пункту 18 частини першої статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено, що посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
17. Згідно із частиною тринадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - дванадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.
18. Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання, визначено Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 251 від 28.03.2012 (далі - Порядок № 251).
19. Відповідно до пункту 19 Порядку № 251 посвідка на тимчасове проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі:
1) отримання від органу Національної поліції, іншого органу виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів;
2) отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця та особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи;
3) коли іноземця та особу без громадянства засуджено в Україні до позбавлення волі;
4) коли дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;
5) коли уповноваженим органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця та особи без громадянства або їх примусове видворення за межі України;
6) інших випадках, передбачених законами.