ПОСТАНОВА
Іменем України
17 лютого 2020 року
м. Київ
справа №808/7101/15
касаційне провадження №К/9901/24732/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.03.2016 (суддя Семененко М.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016 (головуючий суддя - Божко Л.А.; судді: Прокопчук Т.С., Лукманова О.М.) у справі № 808/7101/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування рішень та вимоги,
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2015 № 0004601702, вимоги від 27.08.2015 № Ф-0004611702 про сплату боргу (недоїмки) та рішення від 27.08.2015 № 0004621702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 03.03.2016 позов задовольнив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.05.2016 залишив постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.03.2016 без змін.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Пологівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.03.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пункту 138.2 статті 138, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, наголошує на тому, що висновки фахівців органу доходів і зборів ґрунтуються на чинному на час виникнення спірних правовідносин законодавстві, а оспорювані акти індивідуальної дії є законними та обґрунтованими.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Пологівською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом від 27.08.2015 № 648/08-15-17-02/ НОМЕР_1 .
За її наслідками відповідач дійшов висновку про недотримання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог пункту 138.2 статті 138, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з неправомірним віднесенням до складу витрат, пов`язаних із господарською діяльністю, витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей у сумі 34396,87 грн. без підтвердження факту їх оплати шляхом подання для здійснення контрольного заходу чеків та платіжних доручень, що, в свою чергу, призвело до порушення пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.08.2015 № 0004601702, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5159,53 грн. за основним платежем та 1289,88 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, вимогу від 27.08.2015 № Ф-0004611702 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 11935,69 грн., рішення від 27.08.2015 № 0004621702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 596,78 грн.
За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
За правилами пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Таким чином, витрати, безпосередньо пов`язані з отриманням доходів, для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних витрат, судові інстанції встановили, що вони підтверджуються долученими Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до матеріалів справи належним чином оформленими: платіжним дорученням від 10.02.2014 на суму 5176,32 грн. з податком на додану вартість; платіжним дорученням від 24.03.2014 на суму 4980,18 грн. з податком на додану вартість; платіжним дорученням від 03.04.2014 на суму 9953,22 грн. з податком на додану вартість; квитанцією від 19.06.2014 на суму 5835,70 грн. з податком на додану вартість; платіжним дорученням від 03.07.2014 на суму 5388,65 грн. з податком на додану вартість; платіжним дорученням від 27.10.2014 на суму 9943,25 грн. з податком на додану вартість.