ПОСТАНОВА
Іменем України
10 лютого 2020 року
м. Київ
справа №826/11224/17
адміністративне провадження №К/9901/21792/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
секретар судового засідання Кривда В.І.,
представники: позивача - Сперкач С.В., відповідача - Перепелюк О.В.,
розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теміс СМТ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 (суддя - Федорчук А.Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 (головуючий суддя - Лічевецький І.О., судді - Ісаєнко Ю.А., Мельничук В.П.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теміс СМТ" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Теміс СМТ" (далі - позивач, Товариство, ТОВ "Теміс СМТ") звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.05.2017 №1362615147, №1372615147, якими Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ʼʼподаток на додану вартістьʼʼ (далі - ПДВ) на 705ʼ 356,00 грн (564ʼ 285,00 грн - за податковими зобов`язаннями, 141ʼ 071,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) та за платежем ʼʼподаток на прибутокʼʼ на 1ʼ 116ʼ 812,00 грн (990ʼ 112,00 грн - за податковими зобов`язаннями, 126ʼ 700,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).
Позовні вимоги обґрунтовано доводами, що Товариство не вчиняло податкових правопорушень, які зафіксовано у акті перевірки. Позивач зазначає, що реальність господарських операцій з ТОВ ʼʼФопп Групʼʼ, ТОВ ʼʼБорисфен Ольвіяʼʼ, ТОВ ʼʼПТК ʼʼМатерикʼʼ, ТОВ ʼʼСімузарʼʼ, за результатами яких Товариство включило до складу податкового кредиту суми ПДВ та сформувало витрати, підтверджена первинними та іншими обліковими документами, які були наявні на момент перевірки. Вказує, що при укладенні та виконанні договорів з названими контрагентами діяв добросовісно, відповідно до ділової мети підприємницької діяльності, не був обізнаний про будь-які можливі правопорушення зі сторони контрагентів, а тому не повинен нести негативні наслідки за недотримання податкової дисципліни іншими платниками податків.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 26.11.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019, в позові відмовив повністю з підстав безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами (ТОВ ʼʼФопп Групʼʼ, ТОВ ʼʼБорисфен Ольвіяʼʼ, ТОВ ʼʼПТК ʼʼМатерикʼʼ, ТОВ ʼʼСімузарʼʼ). До такого висновку суди дійшли на підставі встановлених в судовому процесі обставин щодо заперечення засновниками та керівниками ТОВ ʼʼФопп Групʼʼ і ТОВ ʼʼСімузарʼʼ причетності до господарської діяльності цих товариств, свідчення про їх реєстрацію за грошову винагороду без мети здійснення господарської діяльності, ухвалення судом обвинувального вироку стосовно засновника і керівника ТОВ ʼʼПТК ʼʼМатерикʼʼ за частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 328 Кримінального кодексу України (далі - КК), які, за висновком суду, свідчать про фіктивність підприємства, що не сумісно з легальною підприємницькою дільністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. При цьому суди послалися на висновок Верховного Суду України щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/14.
ТОВ "Теміс СМТ" подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Обґрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі, позивач посилається на те, що судові рішення судів попередніх інстанцій вмотивовані лише посиланням на протоколи допиту засновників (керівників) ТОВ ʼʼФопп Групʼʼ та ТОВ ʼʼСімузарʼʼ, тоді як наданим позивачем на підтвердження показників податкового обліку первинним документам, що підтверджують господарські операції із ТОВ ʼʼФопп Групʼʼ, ТОВ ʼʼБорисфен Ольвіяʼʼ, ТОВ ʼʼПТК ʼʼМатерикʼʼ, ТОВ ʼʼСімузарʼʼ, суди не надали належної оцінки. Вважає, що факт порушення кримінальних проваджень щодо засновників (керівників) зазначених товариств не є безумовним свідченням безтоварності операцій позивача з цими контрагентами, оскільки у цих кримінальних провадженнях не встановлені обставини щодо цих операцій та щодо злагодженості поведінки між позивачем і особами, які діяли від імені контрагентів.
Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу вказує на безпідставність доводів позивача у касаційній скарзі та зазначає, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права та з врахуванням висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №826/10838/15 та від 23.04.2019 у справі №826/83336/15.
Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено процесуальну заміну відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на правонаступника (в результаті реорганізації органів ДФС) - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.
У судовому засіданні суду касаційної інстанції представник позивача підтримав касаційну скаргу, а представник відповідача заперечував проти задоволення касаційної скарги, вважаючи наведені в скарзі доводи необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, обґрунтування заперечень відповідача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті від 04.05.2017 №71/26-15-14-07-01-10/32958461 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Теміс СМТ" з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, в тому числі, при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ ʼʼПТК ʼʼМатерикʼ,ʼ за період з 01.01.2015 по 13.12.2016.
Зазначена податкова перевірка була проведена на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК); ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.12.2016 у справі №757/61558/16-к, постановленої за клопотанням прокурора Київської місцевої прокуратури №6 Безкоровайного Б . у кримінальному провадженні №32016100060000108, порушеному за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 КК (кримінальна справа №757/61558/16-к); наказу начальника ГУ ДФС від 13.04.2017 №2782; відповідно до направлень від 14.04.2017 №390/26-15-14-07-01, №1356/26-15-14-03-03, №780/26-15-14-06-03, №2467/26-15-14-04-06.
Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, позивач порушив норми підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, статті 201 ПК, внаслідок чого занизив податок на прибуток за 2015-2016 роки на загальну суму 990ʼ 112,0 грн та ПДВ за серпень 2015 року - вересень 2016 року на загальну суму 564ʼ 285,00 грн.
У акті перевірки зазначено, що Товариство завищило витрати за 2015-2016 роки на 2ʼ 821ʼ 423,00 грн та податковий кредит за серпень 2015 року - вересень 2016 року на загальну суму 761ʼ 164,00,00 грн за рахунок витрат на придбання товарів (електронних комплектуючих) та сум ПДВ, сплачених (нарахованих) за операціями з ТОВ ʼʼФопп Групʼʼ, ТОВ ʼʼПТК ʼʼМатерикʼʼ, ТОВ ʼʼСімузарʼʼ, ТОВ ʼʼБорисфен Ольвіяʼʼ на підставі договорів поставки від 18.08.2015 №220815, від 24.11.2015 №241115, від 12.04.2016 №160412, від 11.03.2016 №1600302.
Висновок ГУ ДФС про порушення Товариством порядку ведення податкового обліку обґрунтований посиланням на те, що операції між Товариством та ТОВ ʼʼФопп Групʼʼ, ТОВ ʼʼПТК ʼʼМатерикʼʼ, ТОВ ʼʼСімузарʼʼ, ТОВ ʼʼБорисфен Ольвіяʼʼ є безтоварними з огляду на виявлені перевіркою обставини щодо фіктивності зазначених контрагентів позивача: 1) державної реєстрація ТОВ ʼʼФопп Групʼʼ, ТОВ ʼʼПТК ʼʼМатерикʼʼ, ТОВ ʼʼСімузарʼʼ, ТОВ ʼʼБорисфен Ольвіяʼʼ проведена особами, які не мали на меті здійснення підприємницької діяльності, на пропозицію інших осіб та за грошову винагороду; 2) відсутність у цих товариств матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності; 3) неподання цими товариствами фінансової та податкової звітності та несплата податків; 4) приховування особами, які діяли від їх імені, місця знаходження; 5) придбаний Товариством у ТОВ ʼʼБорисфен Ольвіяʼʼ товар виготовлений не вітчизняним виробником, проте згідно з інформаційними даними ДФС ТОВ ʼʼБорисфен Ольвіяʼʼ цей товар не імпортувало та не придбавало у інших контрагентів - резидентів.
Як на джерела інформації про ці обставини ГУ ДФС послалося на протоколи допиту громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які в реєстраційних документах ТОВ ʼʼФопп Групʼʼ та ТОВ ʼʼСімузарʼʼ вказані як засновники та керівники; вирок Печерського районного суду міста Києва 21.11.2016 у кримінальній справі №757/52/834/16-к про засудження громадянина Цибульського О.В. (засновника та директора ТОВ ʼʼПТК ʼʼМатерикʼʼ) за частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 328 КК.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Цим приписам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають лише частково.
Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що надані позивачем первинні документи, виписані для оформлення операцій з придбання товарів у ТОВ ʼʼФопп Групʼʼ, ТОВ ʼʼПТК ʼʼМатерикʼʼ, ТОВ ʼʼСімузарʼʼ, ТОВ ʼʼБорисфен Ольвіяʼʼ, не є безумовним доказом, що такі операції відбулися, а відтак і доказом, що позивач мав право на зменшення оподатковуваного доходу та збільшення податкового кредиту в податковому обліку.
Такий висновок відповідає правильному застосуванню норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.