ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 910/3528/19
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" про стягнення 2 893 320,00 грн та зобов`язання виконати зобов`язання за договором в натурі.
Під час розгляду вказаного позову суди встановили, що 10.07.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" (постачальник) та акціонерним товариством "Укртрансгаз" (покупець) укладено договір про закупівлю товару №т-61/1807000187.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується протягом строку дії договору, передати у власність покупцеві товари - нафта і дистиляти (бензин та дизельне паливо), зазначені в специфікації, яка наведена у додатку №1 до цього договору, а покупець прийняти і оплатити такі товари.
Згідно з п. 3.1 договору та специфікації (додаток №1 до договору) ціна цього договору становить 3 214 800,00 грн, у тому числі ПДВ.
Пунктом 1.6 договору передбачено, що у випадках передбачених цим договором, покупець має право передати визначений ним обсяг товарів на відповідальне зберігання постачальнику, а постачальник зобов`язується зберігати товари, передані його покупцем, і повернути товари покупцю у схоронності.
11.07.2018 між сторонами договору підписано акти приймання-передачі талонів (бланків дозволу на отримання пального) на суму 1623600,00 грн та на суму 1591200,00 грн; позивач здійснив оплату товару, що підтверджується платіжним дорученням №4375 від 27.08.2018 на суму 3214800,00 грн.
Відповідно до п. 5.1 договору, строк поставки товарів: цілодобово з дня підписання сторонами договору. Поставка товарів може здійснюватись окремими партіями. Обсяг і асортимент кожної партії визначається покупцем самостійно у письмовій формі заяви-анкети на поставку товару, зразок якої наведено в додатку 6 до цього договору (п.5.2 договору).
Пунктом 6.2.13 договору передбачено право покупця передати визначений ним обсяг товару на відповідальне зберігання постачальнику. Пунктом 6.3.14 визначено обов`язок продавця у випадку приймання товарів на відповідальне зберігання, зберігати товар у резервуарах АЗС і повернути товари покупцю у схоронності.
Відповідно до п. 6.3.4 договору, постачальник зобов`язується передавати покупцю (довіреній особі покупця) товари на АЗС на умовах цього договору при умові пред`явлення картки на пальне покупцем (довіреною особою покупця) та введення вірного PIN-коду. Постачальник зобов`язується відпускати товар на АЗС в автотранспортний засіб покупця (довіреній особі покупця) на його вимогу згідно із заявленим видом, марками товарів та їх кількості (п. 6.3.5 договору).
Звертаючись з позовом до суду позивач зазначав, що всупереч п.п. 6.3.4 та 6.3.5 договору, відповідач безпідставно відмовляв у заправці транспортних засобів позивача, що підтверджується актами від 23.10.2018, 25.10.2018, 09.11.2018, 13.11.2018, 19.11.2018, 23.11.2018, 21.12.2018, 22.12.2018, 26.12.2018.
Досліджуючи викладені в позовній заяві обставини, суди обох інстанцій дійшли висновку, що відповідач безпідставно відмовився від виконання прийнятих на себе договірних зобов`язань щодо передачі позивачу бензину а-92 у кількості 16 370 літрів, бензину а-95 у кількості 11260 літрів, дизельного палива у кількості 6340 літрів на АЗС, тому задовольнили вимоги позивача про зобов`язання відповідача їх передати.
Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача відпускати бензин а-92 у кількості 16370 літрів, бензин а-95 у кількості 11260 літрів, дизельне паливо у кількості 6340 літрів на АЗС в автотранспортні засоби АТ "Укртрансгаз" на його вимогу згідно заявленим видам, маркам палива та його кількості, суд дійшов висновку, що вони задоволенню не підлягають, виходячи з того, що рішення суду повинне бути спрямоване на реальне відновлення порушених прав заявника, має бути зрозумілим, конкретним, таким, що має бути виконане у встановленому в ньому порядку та піддавалося б контролю зі сторони суду за його виконанням, заявлений вже позивачем спосіб захисту є невизначеним та абстрактним, розрахований на майбутнє, оскільки наразі доказів того, що відповідачем порушені права позивача та відмовлено у відпуску бензину а-92 у кількості 16 370 літрів, бензин а-95 у кількості 11260 літрів, дизельне паливо у кількості 6340 літрів на АЗС матеріали справи не містять.
Сторонами в цій частині судове рішення першої інстанції не оскаржувалось.
Спірним у даній справі є питання щодо обсягу штрафних санкцій, які відповідач має сплатити позивачу за порушення умов договору.
Так, пунктом 7.8 договору передбачено, що в разі відмови покупцю у передачі товару на АЗС, що знаходиться на відповідальному зберіганні у постачальника, крім випадків зазначених у п.п. 6.4.11, 7.4 цього договору, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 10 відсотків від вартості цього договору.