ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2020 року
Київ
справа №428/9543/16-а
адміністративне провадження №К/9901/6961/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №428/9543/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Луганського комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи" про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01 жовтня 2018 року (головуючий суддя - Баронін Д.Б.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Міронової Г.М., суддів: Геращенка І.В., Компанієць І.Д.),
У С Т А Н О В И В :
І РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Луганського комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи" (далі- відповідач, МСЕК) про визнання дій відповідача щодо безпідставної відмови у призначенні позивачу відповідної групи інвалідності незаконними; зобов`язати відповідача провести повторну комісію та встановити їй II групу інвалідності безстроково (а.с. 1-3).
2. Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
3. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просила їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
4. Верховний Суд ухвалою від 15 квітня 2019 року відкрив провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01 жовтня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року.
5. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
II ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Відповідно до медичної картки стаціонарного хворого № 6864, наданою ДУ "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України", ОСОБА_1 лікувалася у стаціонарі вказаного закладу в період з 18.11.2015 року по 03.12.2015 року.
7. Основний діагноз: розповсюджений остеохондроз хребта з ураженням шийного, грудного і попереково-крижового відділів, протрузії С4-С5, С5-С6, С6-С7, D2-D3, L4-L5, L5-S1 зі стенозом дурального мішка (МРТ). Дискогенна радикулонейропатія L5-S1, нерізкий больовий синдром (цервікалгія, торакалгія, люмбошиалгія). Порушення функції хребта 0 ст. Розлад особистості (а.с. 17,18).
8. З консультативного висновку № 6864, наданого ДУ "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України", вбачається, що експертною рекомендацією за цим висновком є відсутність підстав для визначення групи інвалідності ОСОБА_1 у зв`язку із тим, що виявлені у неї розлади здоров`я в нерізкому ступені обмежують її життєдіяльність (а.с. 196-197).
9. Відповідно до довідки про невизнання інвалідом № 166/2179 від 09 листопада 2015 року, виданою Лисичанською міжрайонною МСЕК Луганського комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи", ОСОБА_1 оглядалася 09 листопада 2015 року Лисичанською міжрайонною МСЕК і за результатами не визнана інвалідом (а.с. 7).
10. Згідно з копією довідки про невизнання інвалідом № 5/57 від 21 січня 2016 року, виданої Луганським комунальним закладом "Обласний центр медико-соціальної експертизи", ОСОБА_1 оглядалася 21 січня 2016 року обласною МСЕК і за результатами не визнана інвалідом (а.с. 7).
11. Також, відповідно до копії листа Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" № 75/02 від 24 лютого 2016 року вбачається, що на засіданні Центральної МСЕК МОЗ України розглянута медико-експертна документація та оглянуто громадянку ОСОБА_1 з питання встановлення їй групи інвалідності та повідомлено, що виявлена патологія хребта, ступінь функціональних порушень, що підтверджено результатами клінічних обстежень, в т.ч. у неврологічному відділенні УкрДержНДІ медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ), де хвора перебувала з 18 листопада 2015 року по 03 грудня 2015 року, обмежують життєдіяльність хворої в легкому ступені, що не дає права для встановлення групи інвалідності. Рішення МСЕК області підтверджено (а.с. 9).
ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи справу по суті, прийшли до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог оскільки матеріалами справи встановлено правомірність висновку відповідача про відмову у встановленні ІІ групи інвалідності.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. У касаційній скарзі касатор вказала, що не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності висновку відповідача про відсутність підстав для встановлення їй інвалідності оскільки вважає, що МСЕК Луганського комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи" при складанні оскаржуваного висновку за результатами огляду позивача діяла упереджено, а клінічні дослідження, що лягли в основу цього висновку, не були проведені незалежними спеціалістами.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон N 460-IX).
15. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
16. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
17. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
18. Процедура проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначена Положенням про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення про МСЕК № 1317).
19. Пункт 3 Положення про МСЕК № 1317 вказує, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.