ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2020 року
Київ
справа №545/3654/16-а
адміністративне провадження №К/9901/29449/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Управління патрульної поліції у місті Полтаві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року (головуючий суддя - Кононенко З.О., судді - Бондар В.О., Калиновський В.А.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції у місті Полтаві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України,
третя особа - Інспектор роти № 3 батальйону управління патрульної поліції ОСОБА_2, про скасування постанови
про адміністративне правопорушення ПС2 № 874696 від 21 жовтня 2016 року,
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Позивач, ОСОБА_1, 31.10.2016 звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в м. Полтаві Департаменту Патрульної поліції НП України (далі - відповідач, скаржник), третя особа Інспектор роти№3 Батальйону "УПП" ОСОБА_2, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення ПС2№874696 від 21.10.2016 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 передбачене ч.1 ст.122 та ч.1 ст.126 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що вважає постанову про адміністративне правопорушення ПС2 № 874696 від 21.10.2016 протиправною, безпідставною, такою, що порушує права, свободи та інтереси позивача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 27.12.2016 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Полтаві Департаменту Патрульної поліції НП України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення ПС2 №874695 від 21.10.2016, передбачене ч.1 ст.122 та ч.1 ст.126 КУпАП відмовлено.
Ухвалюючи рішення у справі, суд зазначив, що в цьому випадку складання адміністративного протоколу не є обов`язковим. Суд зазначив, що скоєння позивачем інкримінованого правопорушення в повному обсязі підтверджується дослідженим в судовому засіданні відеозаписом із фіксацією правопорушення, з якого вбачається, що позивач вчинив зупинку на перехресті та не мав при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Посилання позивача на те, що зупинка була вимушеною у зв`язку із його поганим самопочуттям, суд визнав такими, що спростовуються поведінкою позивача, який під час складання постанови працівниками поліції самостійно сів за кермо автомобіля та залишив місце правопорушення, рушивши до лікарні, а отже не перебував в стані, що унеможливлює керування транспортним засобом. Крім того, суд врахував, що наданою копією ЕКГ не підтверджується безпорадний стан позивача саме на момент скоєння зупинки.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 27.12.2016 по справі №545/3654/16-а скасовано в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправною та скасування постанови ПС2 № 874695 від 21.10.2016 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 по ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову ПС2 №874695 від 21.10.2016 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 по ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
В іншій частині постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 27.12.2016 залишено без змін.
Ухвалюючи судове рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач здійснив дійсно екстрену зупинку в стані крайньої необхідності, яка передбачена статтею 17 КУпАП, що підтверджено матеріалами справи, проте працівники поліції не взяли до уваги даний факт, хоча були свідками медичного обстеження ОСОБА_1 . Щодо посилань апелянта на те, що інспектор роти №3 батальйону управління патрульної поліції ОСОБА_2 не мав права здійснювати перевірку полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, колегія суддів зазначила, що такі не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського районного суду Полтавської області від 27.12.2016 у справі №545/3654/16-а, в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови ПС2 № 874695 від 21.10.2016 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 саме за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
31 березня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Управління патрульної поліції у місті Полтаві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року, в якій відповідач просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції було переглянуто відеодоказ вчиненого позивачем правопорушення, який, на думку відповідача, спростовує висновки про погане самопочуття позивача. Вказує, що позивачем не були виконані передбачені під час вимушеної зупинки заходи, як то, наприклад, ввімкнення аварійної сигналізації. Крім того, вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано досліджені судом першої інстанції пояснення третьої особи - ОСОБА_2 . Крім того, оскільки судом апеляційної інстанції спірну у справі постанову визнано правомірною у певній частині, вважає, що це свідчить про правомірність дій відповідача в цілому при її винесенні.
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, ОСОБА_1 21.10.2016, керуючи транспортним засобом RENAULT KANGOO, номерний знак НОМЕР_1, близько 10.00 годин ранку, рухався по вулиці Шевченка та зробив зупинку біля "МЕГА АПТЕКИ", що розташована по вул. Шевченка, 37/2, порушивши вимоги п.15.9 (г) Правил дорожнього руху України, а також не мав при собі поліса обов`язкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п.2.1 (г) Правил дорожнього руху України.
Постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №874695 від 21.10.2016 ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 та ч.1 ст.126 КУпАП.
Суд першої інстанції встановив, що дослідженим в судовому засіданні відеозаписом із фіксацією правопорушення підтверджується, що позивач вчинив зупинку на перехресті та не мав при собі полісу (сертифікату) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Позивач не заперечував факту вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 статті 122 КУпАП, проте зазначав, що діяв у стані крайньої необхідності, оскільки відчув різке погіршення самопочуття, а саме головокружіння та біль у серці.
Відповідно до матеріалів справи, відразу після спілкування з інспектором роти №3 батальйону управління патрульної поліції ОСОБА_2, ОСОБА_1 через погане самопочуття поїхав до Полтавського обласного центру екстреної медичної допомоги (вул. Володарського бю6, м. Полтава), де йому було надано екстрену медичну допомогу.
З даного висновку екстреної медичної допомоги вбачається, що 21.10.2016 на 10:32 годину артеріальний тиск ОСОБА_1 становив 200/120.
Також в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, на підтвердження своїх доводів, позивачем було надано: виписку із медичної карти стаціонарного хворого №5717, карту ехокардіоскопічного обстеження від 03.02.2016, виписний епікриз з історії хвороби №24087, з яких випливає, що позивач дійсно має проблеми зі здоров`ям, а саме з артеріальним тиском та хворе серце.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Як встановлено частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів..
Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно зі ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.