ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2020 року
Київ
справа №826/10141/16
провадження №К/9901/46659/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом приватного підприємства Юридична фірма "Імператив плюс" до публічного акціонерного товариства "Центренерго", третя особа - перший заступник генерального директора публічного акціонерного товариства "Центренерго"
Громко Я. А., про визнання протиправною відмови в наданні публічної інформації та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Центренерго" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Власенкової О. О., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Бєлової Л. В. (головуючий), Василенка Я. М., Костюк Л. О.
І. Суть спору
1. У липні 2016 року приватне підприємство Юридична фірма "Імператив плюс" (надалі також ПП ЮФ "Імператив плюс", позивач) звернулось до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Центренерго" (надалі також ПАТ "Центренерго", відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, першого заступника генерального директора публічного акціонерного товариства "Центренерго" Громко Я. А., в якому просило:
1.1. визнати протиправною викладену у листі від 1 березня 2016 року відмову ПАТ "Центренерго" у наданні позивачеві на запит від 26 лютого 2016 року №525 належним чином завіреної копії паспорту потенційно небезпечного об`єкту;
1.2. зобов`язати ПАТ "Центренерго" надати на запит ПП Юридична фірма "Імператив плюс" від 26 лютого 2016 року № 525 належним чином засвідчену копію паспорта потенційно небезпечного об`єкту, оформленого за формою ІНС відповідно до вимог Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об`єктів, затвердженого наказом МНС України від 18 грудня 2000 року № 388 (у редакції наказу МНС України від 16 серпня 2005 року), за результатами ідентифікації потенційно небезпечного об`єкта.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що внаслідок діяльності Трипільської ТЕС, яка входить в структуру ПАТ "Центренерго", порушуються права громадян населеного пункту с. Українка, зокрема, гарантоване частиною першою статті 50 Конституції України право на безпечне для життя і здоров`я довкілля. Діяльність Трипільської ТЕС супроводжується постійними викидами в атмосферу забруднюючих речовин, що становить загрозу для людей та навколишнього середовища, а тому Трипільська ТЕС як теплова електростанція відноситься до потенційно небезпечних об`єктів. З метою захисту громадян, які проживають на території, прилеглій до Трипільської ТЕС і звернулися до позивача щодо надання правової допомоги, позивач звернувся з інформаційним запитом до відповідача щодо надання копії паспорту потенційно небезпечного об`єкта - Трипільської ТЕС. Позивач вважає, що відповідь, яку надав відповідач, є беззмістовною і свідчить про небажання надати запитувану інформацію.
3. ПАТ "Центренерго" позов не визнало. У запереченні на позов відповідач стверджував, що не є розпорядником запитуваної інформації, а паспорт потенційно небезпечного об`єкту не є джерелом екологічної інформації. У судовому засіданні в суді першої інстанції представник відповідача пояснила, що станом на час звернення позивача з інформаційним запитом ПАТ "Центренерго" обґрунтовано не надало паспорт потенційно небезпечного об`єкту - Трипільської ТЕС, оскільки не володіли достеменною інформацію щодо потреби позивача у необхідності запитуваної інформації.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. З метою надання правничої допомоги за зверненням громадян с. Українка та довколишніх населених пунктів Обухівського району, Київської області, позивач звернувся до ПАТ "Центренерго" із запитом від 26 лютого 2016 року № 525 про надання публічної інформації, зокрема, щодо надання засвідченої копії паспорта потенційно небезпечного об`єкту - Трипільської ТЕС.
5. Листом від 1 березня 2016 року № 22-06/3-1184 ПАТ "Центренерго" надало позивачеві копію свідоцтва про державну реєстрацію об`єкта (об`єктів) підвищеної небезпеки - Трипільської ТЕС.
6. Вважаючи, що відповідач не виконав установленого законом обов`язку надати запитувану інформацію, ПП Юридична фірма "Імператив плюс" звернулось до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
7. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 13 листопада 2017 року, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року, позов задовольнив:
7.1. визнав протиправною відмову ПАТ "Центренерго", викладену в листі від 1 березня 2016 року № 22-06/3-399 щодо надання ПП ЮФ "Імператив Плюс" належної відповіді на запит від 26 березня 2016 року № 525 про надання засвідченої копії паспорту потенційно небезпечного об`єкту;
7.2. зобов`язав ПАТ "Центренерго" надати на запит ПП ЮФ "Імператив Плюс" від 26 березня 2016 року № 525 засвідчену копію паспорта потенційно небезпечного об`єкту, оформленого за формою ІНС відповідно до вимог Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об`єктів, затвердженого наказом МНС України від 18 грудня 2000 року № 388 (у редакції наказу МНС України від 16 серпня 2005 року № 140), за результатами ідентифікації потенційно небезпечного об`єкта.
8. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив із того, що паспорт потенційно небезпечного об`єкта є джерелом запитуваної інформації, а саме: екологічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, тому ПАТ "Центренерго" як розпорядник зазначеної інформації, зобов`язаний її надати на запит позивача.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
9. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
10. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі ПАТ "Центренерго" наполягає на тому, що не є розпорядником запитуваної позивачем інформації.
11. До того ж, відповідач зауважив на наявності такого, що набрало законної сили, рішення суду у справі № 826/3969/16 у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому стверджував про наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі.
12. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про відмову в позові.
13. Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в суді касаційної інстанції.
V. Оцінка Верховного Суду
14. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
15. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
16. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
17. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
18. За правилом частин першої-третьої статті 341 КАС України в зазначеній редакції суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
19. Надаючи оцінку встановленим судами фактичним обставинам справи, суд касаційної інстанції керується таким.
20. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
22. Європейський суд з прав людини щодо статті 10 Конвенції зазначає, що ця стаття гарантує право громадськості бути "належним чином поінформованою" (справа Times v. United Kingdom (№ 1), 26 квітня 1979 року, § 66). У рішеннях із ряду інших справ (Thorgeir Thorgeirson v. Iceland, 25 червня 1992 року, § 63; v. Denmark, 23 вересня 1994 року, § 31; Media Group v. Ukraine, 29 березня 2005 року, § 38 та ін.) Європейський суд з прав людини зазначив, що громадськість має право отримувати інформацію та ідеї, що становлять суспільний інтерес.
23. За приписами частини першої статті 1 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (надалі - Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
24. Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.