ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа №607/19152/15-а
провадження №К/9901/13207/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об`єднання "Текстерно"
на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.06.2016 (головуючий суддя Ромазан В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016 (колегія суддів у складі головуючого суддів Шинкар Т.І., суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.)
у справі №607/19152/15
за позовом ОСОБА_1
до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області,
третя особа: Відкрите акціонерне товариство "Тернопільське об`єднання "Текстерно",
про визнання дій протиправними.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, правонаступником якого є Тернопільське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа - Відкрите акціонерне товариство "Тернопільське об`єднання "Текстерно", просила визнати неправомірними дії відповідача по факту відмови у призначенні пенсії, яка зафіксована у протоколі від 08.10.2015, зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до п. "є" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з часу першого звернення до Пенсійного фонду України, а саме з 01.10.2015.
2. Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.06.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016, позов задоволено.
3. У поданій касаційній скарзі ВАТ "Тернопільське об`єднання "Текстерно" із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працювала у ВАТ "Текстерно" на посаді ткалі з 12.09.1979 по 18.12.2003.
5. 01 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки досягла встановленого віку, який дає право на призначення зазначеного виду пенсії.
6. Відповідно до Протоколу від 08.10.2015 №54 Управлінням в призначенні такої пенсії відмовлено у зв`язку з тим, що стаж роботи ОСОБА_1, як робітниці текстильного виробництва становить 04 роки 09 місяців 12 днів за період роботи з 01.01.1992 по 18.12.2003 і 07 років 07 місяців 12 днів з 12.07.1979 по 31.12.1991 року, що недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
7. Вважаючи зазначене рішення відповідача незаконним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на час звернення до відповідача позивач мала необхідний пільговий стаж для призначення пенсії відповідно до України "Про пенсійне забезпечення". При цьому, пільговий стаж підтверджується документально.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. Третя особа у своїй касаційній скарзі наголошує, що згідно з уточнюючою довідкою від 20.07.2011 №12 позивач з 01.01.1992 по 18.12.2003 відпрацювала 4 роки 9 місяців 12 днів (фактично 1221 день). Інформація довідки не оспорювалась і була видана на вимогу позивача. Інформація про фактично відпрацьовані дні складена на основі бухгалтерських розрахунків по виплаті заробітної плати і зазначена у Книгах розрахункових листків. Таким чином спеціальний трудовий стаж позивача становить 19 років 1 місяць 22 дні. Вказує, що у наказах про призупинення та зупинку ВАТ "Текстерно" не зазначається інформація про роботу окремого працівника і його фактично відпрацьовані дні.
10. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подала.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
12. Відповідно до п. 16 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №1058-IV) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
13. Згідно з п. "є" ч. 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №1788-XII) робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої цієї статті.
14. Відповідно до положень п. "б" ч. 1 статті 13 Закону №1788-XII до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно.
15. З матеріалів справи встановлено, що на момент звернення до Управління щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивачу виповнилось 54 роки.
16. Спірним у справі є наявність/відсутність у позивача саме пільгового стажу, передбаченого п. "є" ч. 1 статті Закону №1788-XII.
17. Відповідно до ч. 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
18. Згідно з ч. 1 статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
19. Відповідно до п. "е" та "ж" ч. 3 статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також: тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи; час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
20. Згідно з ч. 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
21. Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
22. З трудової книжки позивача НОМЕР_1 судами встановлено, що з 12.07.1979 позивач прийнята на посаду ткалею п`ятого розряду на Тернопільський бавовняний комбінат (зараз - ВАТ ТО "Текстерно") (Наказ №621 від 23.07.1979) де працювала по 18.12.2003 (наказ №121-ок від 11.12.2003), що відповідачем й третьою особою не заперечується.