ПОСТАНОВА
Іменем України
18 лютого 2020 року
м. Київ
справа №826/15636/15
касаційне провадження №К/9901/28382/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2015 (головуючий суддя - Літвінова А.В., судді: Кротюк О.В., Мазур А.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016 (головуючий суддя - Петрик І.Й.; судді: Борисюк Л.П., Собків Я.М.) у справі № 826/15636/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана" до Державної фіскальної служби України про скасування податкової консультації, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана" звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України про скасування індивідуальної податкової консультації від 26.06.2015 № 13460/6/99-99-15-03-02-15 із зобов`язанням надати нову.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 02.11.2015 позов задовольнив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.02.2016 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2015 без змін.
Державна фіскальна служба України звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 287, 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 161, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
При цьому наголошує на незаконності та необґрунтованості оскаржуваних судових актів.
Позивачем, у свою чергу, подано клопотання про передачу справи № 826/15636/15 на розгляд судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів для прийняття узгодженої правової позиції.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.12.1995 за договором купівлі-продажу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана" приватизувало державне підприємство (як цілісний майновий комплекс). Зазначене майно складається, зокрема, з нежилого приміщення на першому поверсі трьохповерхового жилого будинку, за адресою: вул. Фрунзе, 33.
05.06.2015 позивач у порядку статті 52 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) звернувся із запитом до Державної фіскальної служби України з проханням надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань: чи зобов`язане Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана" за вказаних у запиті обставин сплачувати податок на майно (в частині орендної плати) за земельну ділянку за адресою Фрунзе, 33 ; чи понесе позивач якусь відповідальність за Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо не буде сплачувати податок на майно (орендну плату) за розглядувану ділянку; чи може Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана", враховуючи положення статей 50 і 102 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), уточнити податкові зобов`язання (шляхом їх зняття) за 2012 - 2015 роки та повернути надміру сплачені кошти у вигляді орендної плати, яка здійснювалась без законних підстав.
Листом від 26.06.2015 № 13460/6/99-99-15-03-02-15 відповідачем надано відповідь на поставлені платником запитання.
Скасовуючи вказану індивідуальну податкову консультацію та зобов`язуючи надати нову з урахуванням висновків суду, Окружний адміністративний суд м. Києва, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що в листі Державної фіскальної служби України від 26.06.2015 № 13460/6/99-99-15-03-02-15 відсутні відповіді на поставлені позивачем питання, як і відсутнє посилання на відсутність у податкового органу компетенції надавати консультації з поставлених питань.
Крім того, суд зазначив, що пунктами 287.1, 287.6, 287.7, 287.8 статті 287 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено: обов`язок сплати земельного податку власниками нерухомого майна незалежно від оформлення права власності на землю; обов`язок власника нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачувати до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.
В зв`язку з цим, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про те, що оскільки питання виникнення обов`язку позивача сплачувати плату за землю та розмір цієї плати врегульовано вказаними вище положеннями, то питання його відповідальності у випадку неперерахування плати за землю (орендної плати), можливість уточнення податкового зобов`язання за 2012 - 2015 роки та повернення надміру сплаченої орендної плати має вирішуватись відповідно до загальних положень Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з урахуванням пункту 287.8 статті 287 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковою консультацією є допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).