ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 401/4725/15-а
адміністративне провадження № К/9901/7812/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.02.2016р. (суддя - Гармаш Т.І.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016р. (судді - Семененко Я.В., Добродняк І.Ю., Бишевська Н.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:
визнати дії відповідача протиправними щодо відмови у виплаті йому одноразової грошової допомоги при встановленні ІІІ групи інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби;
зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервісті, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб".
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що під час проходження строкової військової служби у січні 1987 року на території Демократичної Республіки Афганістан отримав мінно-вибухову травму-контузію. У 2013 році йому встановлено ІІІ групу інвалідності, яка пов`язана з отриманням контузії під час проходження строкової військової служби. Тобто з дня встановлення інвалідності 15.04.2013р., у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №499. Проте у виплаті зазначеної допомоги йому відмовлено з підстави, що оскільки він проходив службу та звільнився із прикордонних військ Комітету державної безпеки СРСР, правонаступником яких не є Міністерство оборони України, то у відповідача відсутній обов`язок по виплаті такої допомоги. Вважає дії відповідача протиправними, безпідставними та такими, що порушують його законне право на отримання допомоги.
Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.02.2016р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016р., позов задоволено.
Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги при встановленні ІІІ групи інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби.
Зобов`язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі(смерті), поранення(контузії, травми, або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб".
З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не вірно встановили дату, з якої у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, яка пов`язана з проходженням військової служби. З цього приводу відповідач вказує на те, що позивачу у 2013 році інвалідність ІІІ групи, внаслідок поранення пов`язаного з проходженням військової служби, встановлена вдруге, натомість вперше інвалідність позивач отримав вперше у 1991 році, на той час вже діяв Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а відтак позивач пропустив строк звернення за отриманням одноразової грошової допомоги за цим Законом.
Крім того, відповідач посилається на те, що на час виникнення у позивача права на отримання компенсації, порядок її виплати визначався постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992р. №488, якою затверджено "Умови державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум". Позивачем пропущено строк давності звернення до Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" щодо виплати страхових сум, який встановлено у три роки з дня настання страхової події.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив строкову військову службу та брав участь у бойових діях у складі військової частини 2072 на території Демократичної Республіки Афганістан.
У січні 1987 року позивач отримав мінно-вибухову травму-контузію.
Наказом Міністра оборони СРСР №93 від 25.03.1987р. позивача 24.04.1987р. звільнено в запас.
Вказані обставини підтверджуються копіями документів, наявними в матеріалах справи, а саме - військовим квитком НОМЕР_1, виданим Світловодським МВК, Кіровоградської області від 19.04.1985р.; архівними довідками Центрального Прикордонного архіву ФСБ РФ від 08.02.2010р. №21/59/К-298 та від 29.07.2013р. №21/59/К-6781, та не заперечуються сторонами. (а.с. 9 - 11; 17 - 18)
Відповідно до виписки із Акту огляду Лікарсько-трудовою експертною комісією до довідки серії ВТЭ-23 №076525 позивачу 03.10.1990р. встановлено ІІІ групу інвалідності строком до листопада 1991 року, причиною якої є контузія, отримана під час проходження військової служби. Інвалідність встановлено строком до 01.11.1991р. з проходженням її перегляду 05.10.1991р. (а.с. 12)
За результатами повторного огляду Лікарсько-трудовою експертною комісією, позивачу 20.11.1991р. підтверджено ІІІ групу інвалідності та видано довідку серії ВТЭ-23 №086864. Інвалідність встановлено строком до жовтня 1992 року з подальшим переоглядом. (а.с. 13)
Судами встановлено, що позивач в подальшому не проходив чергового обстеження, а відтак фактично втратив статус інваліда ІІІ групи.
У зв`язку з погіршенням здоров`я позивач пройшов обстеження у 2013 року.
Згідно витягу з Протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 15.04.2013р. №900, травма (контузія) та захворювання позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 16)
Відповідно до виписки з Акту огляду МСЕК до довідки серії МСЕ №100625 з 26.06.2013р. позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності строком до 01.07.2014р. (а.с. 14)
За результатами чергового переогляду Медико-соціальною експертною комісією позивачу 17.06.2014р. підтверджено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується випискою з Акту огляду МСЕК до довідки серії 10ААВ №620100. Інвалідність позивачу встановлена до наступного переогляду у червні 2016 року. (а.с. 15)
У 2015 році позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності, яка настала внаслідок контузії, під час виконання обов`язків військової служби в Афганістані та встановлення інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок зазначеної причини.
Листом від 03.07.2015р. №4085 Міністерство оборони України відмовило позивачу у задоволенні його заяви з посиланням на пункт 17 Постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013р. "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", яким передбачено, що особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. Таким чином, особам, які звільнились з Прикордонних військ виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється Міністерством оборони України. (а.с. 20)