Постанова
Іменем України
11 лютого 2020 року
м. Київ
судова справа № 450/793/18
провадження № 51-2143км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів: Ємця О. П., Остапука В. І.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Шевченко О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 12018140270000360 від 01 березня 2018 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого
та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 грудня 2017 року за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 січня 2019 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 квітня
2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України до покарання за цим вироком приєднано покарання призначене за попереднім вироком від 20 грудня 2017 року у виді громадських робіт на строк 150 годин, що відповідно до вимог ст. 72 КК України становить обмеження волі на строк 18 днів, та визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та 18 днів.
На підставі ст. 75 зазначеного Кодексу ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік і покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Вирішено долю речового доказу.
За вищевказаним вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 28 лютого 2018 року приблизно о 08.30 поблизу будинку № АДРЕСА_2 умисно з корисливих мотивів шляхом вільного доступу викрав належне ОСОБА_2 майно, чим завдав останній матеріальної шкоди на суму 372,3 грн.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 22 січня 2019 року змінив вирок місцевого суду від 16 квітня 2018 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання. Ухвалив вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.
Також ухвалив покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин за попереднім вироком від 20 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1 виконувати самостійно. У решті вирок місцевого суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи кваліфікації дій та доведеності винуватості засудженого, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Суть доводів прокурора зводиться до незгоди з рішенням апеляційного суду, прийнятим, на думку прокурора, всупереч положенням ч. 1 ст. 408, ст. 420, ч. 1
ст. 421 КПК України у формі ухвали, з огляду на призначення цим судом
ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України покарання у виді штрафу, яке слід відбувати реально, - це, на переконання прокурора, є погіршенням його становища, що є недопустимим. Крім того, апеляційний суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки не призначив ОСОБА_1 остаточного покарання за сукупністю вироків, тобто не застосував закону, який підлягав застосуванню.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Прокурор, висловивши свої доводи на підтримання касаційної скарги, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 2 вказаної норми процесуального Закону суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в таємному викраденні чужого майна колегія суддів не перевіряє, оскільки зазначене в касаційній скарзі не оспорюється, як і не оспорюється кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 185 КК України.
Разом із тим, доводи прокурора про те, що ухвалу апеляційного суду постановлено всупереч положенням кримінального процесуального закону, колегія суддів касаційного суду вважає обґрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 408 цього Кодексу апеляційний суд змінює вирок місцевого суду лише у випадках, коли при цьому не погіршується становище засудженого, і скасовує вирок суду першої інстанції та постановляє свій вирок у випадках, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 420 КПК України.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 420 цього Кодексу суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.