Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 242/176/18
провадження № 51-1751 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Ємця О.П., Остапука В.І.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
захисника Авдєєвої Н.М. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Авдєєвої Н.М. на вирок Селидівського міського суду Донецької області від 05 грудня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 13 березня 2019 року у кримінальному провадженні № 12017050140000004 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Селидівського міського суду від 24 травня 2017 року за ч. 1 ст. 263 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком тривалістю 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Селидівського міського суду Донецької області від 05 грудня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком від 24 травня 2017 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 13 березня 2019 року апеляційні скарги обвинуваченого та захисника залишені без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він на початку вересня 2017 року у м. Авдіївці знайшов дикорослу рослину коноплі, яку зірвав, тим самим незаконно придбав наркотичний засіб для особистого вживання без мети збуту. Зазначену рослину засуджений незаконно переніс до місця свого проживання, де зберігав до 02 січня 2018 року, коли він намагався перенести зазначену речовину до іншого місця для подальшого зберігання. Під час цього ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, які виявили у нього висушену рослину, що є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - канабісом, масою в перерахунку на суху речовину 15,3 г.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що судовий розгляд був проведений без участі захисника, засуджений не розумів юридичних термінів тому, що не володів у повному обсязі мовою, якою ведеться судочинство. Суд апеляційної інстанції на ці порушення уваги не звернув, ухвала не містить відповіді на усі доводи апеляційної скарги, а також не взято до уваги того, що засуджений розпочав лікування від наркоманії, що є підставою для звільнення його від кримінальної відповідальності. Крім того, захисник вважає, що призначене засудженому покарання є надто суворим.
Засуджений у своїй касаційній скарзі просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції з аналогічних підстав.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченні на касаційні скарги прокурор вказує на законність та обґрунтованість судових рішень та просить залишити їх без зміни.
Засуджений та його захисник у суді касаційної інстанції підтримали скарги в повному обсязі, просили скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційних скарг та просив залишити судові рішення без зміни.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.
У касаційних скаргах засуджений та його захисник зазначають про порушення в суді першої інстанції права обвинуваченого на захист, проте зазначені доводи є безпідставними.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що під час досудового розслідування було дотримано положення ст. 20 КПК України та ОСОБА_1 було роз`яснено його права, у тому числі право на захист і на можливість призначення йому безоплатного захисника, проте від послуг захисника він відмовився, про що в матеріалах провадження міститься розписка.
У свою чергу суд першої інстанції під час підготовчого судового засідання на виконання вимог ст. 345 КПК України вручив обвинуваченому пам`ятку про права та обов`язки, з`ясував: чи зрозумілі йому ці права, чи не потребує обвинувачений захисника та чи не пов`язана така відмова з його матеріальним станом і роз`яснив право на залучення безоплатного захисника за рахунок держави.
З прослуховування аудіозапису судового засідання від 05 грудня 2018 року встановлено, що ОСОБА_1 на запитання головуючого відповів, що буде захищати свої інтереси сам. У матеріалах провадження також міститься власноручно написана заява ОСОБА_1 про не бажання мати захисника. Крім того, слід зазначити, що засуджений у повному обсязі визнав свою вину, в апеляційній та касаційній скаргах не заперечував своєї винуватості та погоджувався із встановленими судом фактичними обставинами справи і кваліфікацією його дій.
Стаття 59 Конституції України гарантує право кожного на правову допомогу та вільний вибір захисника своїх прав.
Відповідно до статті 20 КПК України, що розкриває зміст забезпечення права на захист як загальної засади кримінального провадження, закріплено право підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення; право збирати і подавати докази; брати особисту участь у кримінальному провадженні; користуватись правовою допомогою захисника; реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
На підставі положень статті 48 КПК України захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні.
З аналізу вищенаведених норм випливає, що особа є вільною у своєму виборі щодо залучення захисника у кримінальному процесі у разі, коли участь останнього не є обов`язковою для реалізації та захисту таких прав.
Випадки, коли участь захисника у кримінальному провадженні є обов`язковою, передбачені ст. 52 КПК України, який є вичерпним, зокрема, у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів, щодо осіб, які вчинили кримінальне правопорушення у віці до 18 років та інше.
Виходячи з пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, участь захисника у даному кримінальному провадженні не є обов`язковою, а тому реалізуючи своє право на захист ОСОБА_1 обрав спосіб захищати свої права та інтереси самостійно, що не заборонено кримінальним процесуальним законом, не є порушенням його конституційних прав та свобод і не вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Твердження засудженого про те, що внаслідок відсутності захисника він не зміг ефективно здійснювати свій захист, не ґрунтується на вимогах закону і матеріалах справи.
Ефективність захисту не є тотожним досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей з використанням власних процесуальних прав або кваліфікованої юридичної допомоги захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб. Як видно з матеріалів провадження, суд здійснив усі передбачені законом заходи для надання обвинуваченому можливості на власний розсуд розпорядитися своїми процесуальними правами, зокрема, правом на захист. Об`єктивних даних про порушення судом прав ОСОБА_1, передбачених ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України, ст. 20, ч.ч. 3, 4 ст. 42 КПК України, у матеріалах справи не міститься.