Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 136/372/19
провадження № 51-4868 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Макаровець А.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Костюка О.С.,
захисника Кадочнікова А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Кадочнікова А.О. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Погребищенського районного суду Вінницької області від 19 квітня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 05 липня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020200000286, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
За вироком Погребищенського районного суду Вінницької області від 19 квітня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 30 вересня 2018 року близько 21:30, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, перетинаючи спільно з потерпілою ОСОБА_2 територію садка Турбівської філії Липовецької центральної районної лікарні, розташованого на вул. 1-го Травня, 2 у смт Турбів Липовецького району Вінницької області, не зважаючи на відсутність згоди потерпілої та ігноруючи її волю, схопив ОСОБА_2 за руки, притиснув до себе, повалив на землю і, погрожуючи їй фізичною розправою та прикривши долонею рот, вступив із нею у статеві відносини природнім способом. Після вчинення зґвалтування ОСОБА_1 зник з місця події.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 липня 2019 року апеляційну скаргу захисника Кадочнікова А.О. в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Погребищенського районного суду Вінницької області від 19 квітня 2019 року - без зміни.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ставить питання про зміну вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_1 через суворість. Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що місцевий суд належним чином не врахував особи засудженого, який раніше не судимий, має молодий вік, при цьому не взяв до уваги висновку представника уповноваженого органу з питань пробації про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції його від суспільства. Разом з тим зазначає, що суд безпідставно не визнав обставиною, яка пом`якшує покарання засудженому, його щире каяття, а також не надав належної оцінки активному сприянню ОСОБА_1 у розкритті злочину. Крім того, наголошує, що апеляційний суд безпідставно в ухвалі вказав, що засуджений не відшкодував заподіяної злочином шкоди, оскільки потерпілою у кримінальному провадженні цивільний позов не заявлено. Зазначає, що суд апеляційної інстанції формально підійшов до розгляду кримінального провадження, не надав відповідей на всі доводи апеляційної скарги захисника, без належного обґрунтування вказав про законність вироку місцевого суду, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України. Просить суд касаційної інстанції звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
У письмових запереченнях потерпіла ОСОБА_2 просить судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
У судовому засіданні захисник Кадочніков А.О. підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити, прокурор Костюк О.С. заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника, просив вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченогоч. 1 ст. 152 КК України, й правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Як установлено ч. 1 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Так, ч. 2 ст. 438 КПК України визначено, що при вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник посилається на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме безпідставне незастосування щодо засудженого ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України.
Однак з такими доводами касаційної скарги захисника колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Обґрунтовуючи висновок щодо виду і розміру покарання ОСОБА_1, призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_1 раніше не судимий, вчинив злочин середньої тяжкості, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.