Постанова
Іменем України
12 лютого2020 року
м. Київ
справа № 208/2539/18
провадження № 51-3494км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Вус С.М.,
суддів Єремейчука С.В., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубенко О.В.,
прокурора Піх Ю.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Черкавського Ю.С. на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 серпня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року стосовно ОСОБА_1 в кримінальному провадженні № 120170401200000052 за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 ), пенсіонера, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
За вироком Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 серпня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, та призначено йому покарання за цим законом у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700, 00 грн.
Застосовано спеціальну конфіскацію на підставі статей 96-1, 96-2 КК України.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь держави витрати, пов`язані з проведенням судово-економічної експертизи від 05 січня 2018 року № 12/11.1/1, у сумі 858 грн.
Прийнято рішення щодо заявленого у кримінальному провадженні цивільного позову.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 серпня 2018 року стосовно них - без змін.
За вироком суду, 17 листопада 2017 року близько 00:00 ОСОБА_1, маючи умисел, спрямований на незаконне зайняття рибним добувним промислом, вступив у змову з ОСОБА_2, після чого того ж дня близько 01:00, реалізуючи спільний умисел, за попередньою змовою групою осіб, взявши заборонене знаряддя лову - дев`ять жилкових рибальських сіток та рибальський човен "Казанка" з двигуном "Yamaha Enduro 40", який належить ОСОБА_1, прибули на берег Кам`янського водосховища (водойми загального користування) в районі вул. Набережної у м. Кам`янському Дніпропетровської області, де за допомогою рибальського човна вийшли на воду. Відійшовши від берегу на деяку відстань, у вказаний день близько 01:30 вони незаконно встановили заборонене знаряддя лову та близько 08:00 зняли раніше встановлені ними дев`ять жилкових рибальських сіток, в яких вже знаходились водні живі біоресурси - риба різних видів загальною кількістю 714 одиниць, чим заподіяли істотну шкоду державі в особі Управління Державного агентства рибного господарства у Дніпропетровській області на загальну суму 96 645 грн.
Судові рішення стосовно ОСОБА_2 у касаційному порядку не оскаржено.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначає, що цими судами належним чином не перевірені доводи щодо порушення права ОСОБА_1 на захист. Вказує, що оскільки останній не був обізнаним про відкрите стосовно нього кримінальне провадження, то не убачав потреби для залучення йому захисника. Крім того, зазначає про відсутність істотної шкоди, завданої інкримінованим ОСОБА_1 кримінальним правопорушенням, а отже, на думку захисника, в діях останнього наявний склад лише адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 85 КУпАП, у зв`язку із чим просить кримінальне провадження стосовно нього закрити.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Піх Ю.Г. у судовому засіданні касаційного суду заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Черкавського Ю.С. та просила залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).
Таким чином, неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень в касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено можливості скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав. При перегляді судових рішень у касаційному порядку суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ст. 370 КПК України).
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Колегія суддів вважає, що, ухвалюючи обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_1, суд першої інстанції вищевказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, за яке його засуджено, ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.