Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 642/5125/17
провадження № 51-5259 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Марчук Н.О., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Чорної І.С.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Зеленцова О.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Зеленцова О.П. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 28 травня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220000000800, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Харкова, жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 28 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
Постановлено стягнути зі ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 суму цивільного позову в розмірі 299 325,23 грн.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 21 травня 2017 року близько 17:00, керуючи технічно справним автомобілем "ЗАЗ Сенс", д.н.з. НОМЕР_1, на перехресті вул. Іллінської та вул. Болбачана, діючи необережно, при виїзді з другорядної дороги на головну, не врахував дорожньої обстановки, не виконав вимоги дорожнього знаку "Дати дорогу", не переконався, що рух є безпечним та не створить небезпеки для інших учасників дорожнього руху, не надав перевагу в русі автомобілю "Хюндай Туксон", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який рухався по головній дорозі, чим порушив вимоги п. 16.11 і дорожнього знаку 2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху та допустив зіткнення із вказаним транспортним засобом. У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля "Хюндай Туксон" ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_2 та захисника Зеленцова О.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 28 травня 2019 року - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Зеленцов О.В. просить скасувати вирок місцевого суду й ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому вважає, що місцевий суд безпідставно поклав в основу обвинувального вироку висновок судово-медичної експертизи № 699-А/17 від 21 липня 2017 року. Вважає, що такий висновок зроблено з численними порушеннями Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом № 6 Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року, а його підсумки не відповідають реальному стану здоров`я потерпілого на час проведення експертизи. Наголошує, що за клопотанням сторони захисту судом призначено комісійну судово-медичну експертизу, підсумки якої місцевим судом проігноровано. Крім того, вважає незаконним висновок судової автотоварознавчої експертизи № 12545 від 26 вересня 2017 року, оскільки експерт у судовому засіданні зазначив про помилку в здійсненні розрахунків вартості ремонтних робіт транспортного засобу, а перерахунку вказаної вартості матеріали провадження не містять. Вказує, що апеляційний суд не виправив помилки суду першої інстанції, та, порушуючи вимоги ст. 419 КПК України, свого рішення не вмотивував.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
У судовому засіданні засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу, прокурор заперечувала щодо задоволення касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, місцевий суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які оцінив відповідно до закону і в їх сукупності та правильно визнав достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку.
Суд зробив висновок про винуватість ОСОБА_1 на підставі показань самого засудженого, який визнав, що дорожньо-транспортна пригода трапилась з його вини, потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, показань експертів ОСОБА_5, ОСОБА_6 .
Місцевим судом досліджено як доказ винуватості ОСОБА_1 дані, що містяться у протоколі додаткового огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28 серпня 2017 року, та протоколі проведення слідчого експерименту від 14 вересня 2017 року.
Також судом першої інстанції співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку дані, що містяться у: висновку судової автотоварознавчої експертизи №12545 від 26 вересня 2017 року; висновку судової автотехнічної експертизи № 810/17 від 21 вересня 2017 року; висновку судово-медичної експертизи № 699-А/17 від 21 липня 2017 року; висновку комісійної судово-медичної експертизи № 08-421/2018 від 13 лютого 2018 року.
Тобто у вироку місцевого суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час та наслідки вчиненого злочину.
У ході дослідження матеріалів кримінального провадження колегією суддів не встановлено порушень процесуального законодавства під час судового розгляду, а також не встановлено підстав для визнання наведених судом у вироку доказів недопустимими.
З огляду на викладене висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.