|
| |
|
|
|
Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 473/3664/18
провадження № 51-3874км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів: Вус С. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Шевченко О. О.,
захисників Корець С. В., Титаренка Ю. О. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
Титаренка Юрія Олександровича в інтересах засудженого ОСОБА_1 на
вирок Миколаївського апеляційного суду від 10 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 10 липня 2019 року щодо
ОСОБА_2 , а також касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2
на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області
від 22 листопада 2018 року і ухвалу Миколаївського апеляційного суду
від 10 липня 2019 року щодо нього у кримінальному провадженні
за обвинуваченням стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Помічна Кіровоградської області, зареєстрованого в
АДРЕСА_1 , жителя цього ж АДРЕСА_2 ),
раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України
(далі - КК);
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця
с. Таборівка Вознесенського району Миколаївської області, жителя АДРЕСА_3 ), зареєстрованого там само, раніше судимого 14 червня 2018 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області
від 22 листопада 2018 року засуджено ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 187 КК із застосуванням частин 1 і 2 ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна.
Згідно з цим же вироком засуджено ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців із конфіскацією всього належного йому майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 червня 2018 року та остаточно до відбування покарання ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Вирішено питання про судові витрати і речові докази.
Суд визнав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винуватими у вчиненні злочину за таких обставин.
Наприкінці липня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою, маючи прямий умисел та корисливий мотив, вирішили вчинити розбійний напад у домоволодінні потерпілої ОСОБА_3 за адресою:
АДРЕСА_4 . З цією метою
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заздалегідь між собою розподілили ролі, приготували маски типу "балаклава", мотузки і кухонний ніж.
27 липня 2018 року в нічний час доби, близько 03 години, реалізуючи свій
злочинний умисел, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прибули до домоволодіння потерпілої ОСОБА_3 та через металеві ворота проникли на територію подвір`я зазначеного домоволодіння. Після чого вони одягнули маски типу "балаклава"
на обличчя та підійшли безпосередньо до приміщення житлового будинку, де шляхом пошкодження віконного скла відкрили внутрішній накладний замок вхідних дверей.
Потрапивши безпосередньо до приміщення вказаного житлового будинку,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснили розбійний напад на потерпілих
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із погрозою застосування насильства, яке виразилось
у погрозі фізичною розправою за допомогою кухонного ножа, зв`язуванні мотузкою ніг та рук потерпілого ОСОБА_4, а також завданні ударів руками в ділянку обличчя потерпілого ОСОБА_4, внаслідок чого він отримав легкі тілесні ушкодження.
Потім ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відкрито заволоділи майном потерпілого
ОСОБА_4 , а саме: грошовими коштами в сумі 6 700 грн та 23 000 рублів
Російської Федерації, що в перерахунку на національну валюту України становлять
9 890 грн, мобільним телефоном моделі "Samsung Duos" вартістю 800 грн,
наручним годинником моделі "Орієнт" вартістю 300 грн, чим спричинили потерпілому ОСОБА_4 матеріальний збиток на загальну суму 17 690 грн.
Після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із чужим майном покинули територію домоволодіння та розпорядилися викраденим на власний розсуд.
За апеляцією прокурора Миколаївський апеляційний суд вказаний вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання скасував та ухвалив свій вирок від 10 липня 2019 року.
У задоволенні апеляційної скарги захисника Сторчак О. В. відмовлено.
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області
Білоуса О. В. задоволено.
Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області
від 22 листопада 2018 року щодо ОСОБА_1 скасовано в частині призначеного покарання.
Призначено ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 187 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому майна.
В іншій частині зазначений вирок суду першої інстанції стосовно
ОСОБА_1 залишено без змін.
Також, Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 10 липня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 і захисника Шоломона О. В. залишив без задоволення, а вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 листопада 2018 року стосовно ОСОБА_2 - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі з доповненням до неї засуджений ОСОБА_2, вказуючи
на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо нього
і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначаючи стосовно порушень, допущених судами обох інстанцій, засуджений переважно фактично вдається до переоцінки доказів та аналізу фактичних обставин. Крім цього, вказує, що
суд першої інстанції не обґрунтував доведеності винуватості його
і ОСОБА_1, оскільки потерпілих не було безпосередньо допитано під час судового розгляду, на що, зокрема, звертала увагу сторона захисту в апеляційному суді. Однак суд на вказані доводи не відреагував. Також посилається на те, що показання потерпілої ОСОБА_3 не було зафіксовано ні під час досудового слідства, ні під час судового розгляду кримінального провадження та останнім
не була надана оцінка, а суд першої інстанції послався лише на протокол
проведення слідчого експерименту від 16 серпня 2018 року за участю
потерпілого ОСОБА_4, не допитавши безпосередньо його в судовому
засіданні. Крім того, засуджений ОСОБА_2 посилається на порушення права на захист, оскільки захисник, що представляв його інтереси під час
досудового слідства і судового розгляду, належно не здійснював його захист
(не подавав клопотань, заяв, скарг, зауважень на журнал судового засідання тощо).
У касаційній скарзі захисник Титаренко Ю. О., який діє в інтересах
засудженого ОСОБА_1, вказуючи на істотні порушення вимог
кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок
Миколаївського апеляційного суду від 10 липня 2019 року щодо ОСОБА_1
та ухвалу від 10 липня 2019 року цього ж суду щодо ОСОБА_2
і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Захисник вказує,
що суд першої інстанції обґрунтував винуватість ОСОБА_1,
крім іншого, протоколом слідчого експерименту від 16 серпня 2018 року, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_4, однак не досліджував безпосередньо показання потерпілих під час судового розгляду кримінального провадження. Крім того, захисник зазначає, що слідчий експеримент було проведено з порушенням вимог ст. 240 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). На вказані порушення сторона захисту звертала увагу апеляційного суду, однак суд не надав обґрунтованої відповіді на доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор заперечувала щодо задоволення касаційних скарг захисника
Титаренка Ю. О. в інтересах засудженого ОСОБА_1 та засудженого
ОСОБА_2 , просила залишити оскаржувані судові рішення без змін.
Захисник Корець С. В. підтримав касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 та частково підтримав касаційну скаргу захисника Титаренка Ю. О. Просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Захисник Титаренко Ю. О. просив задовольнити вимоги, викладені у його касаційній скарзі, скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Засуджений ОСОБА_2 просив задовольнити його касаційну скаргу
на викладених у ній підставах.
Засуджений ОСОБА_1 підтримав вимоги, викладені у касаційній скарзі його захисника та ОСОБА_2
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, захисників та засуджених, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що касаційні скарги захисника Титаренка Ю. О. та засудженого ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду самі собою можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду апеляційним судом (статті 409, 410 КПК).
Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить із установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, як про це ставить питання у касаційній скарзі засудженийОСОБА_2 , зокрема, щодо неправильного встановлення судами обох інстанцій часу вчинення інкримінованого злочину, неповноти досудового слідства та судового розгляду кримінального провадження щодо нього.
Тобто засуджений переважно не погоджується з установленими судом фактичними обставинами справи. Однак з урахуванням статей 433 та 438 КПК Суд позбавлений можливості встановлювати обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2
у вчиненні злочину, за який їх засуджено, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, безпосередньо дослідженими та оціненими за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК.
Так, суд першої інстанції послався у вироку на показання обвинуваченого
ОСОБА_1 , який під час судового розгляду кримінального провадження безпосередньо пояснив, що повністю визнає свою винуватість у інкримінованому йому злочині та підтверджує фактичні обставини, що викладені в обвинувальному акті.
Крім того, зазначений вище висновок суду об`єктивно підтверджується даними,
що містяться у протоколах прийняття заяв про вчинений злочин, згідно з яким потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 27 липня 2018 року звернулися до
посадової особи органу досудового розслідування Вознесенського ВП ГУНП
в Миколаївській області із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які 27 липня 2018 року приблизно о 03 годині проникли до
їх житла за адресою: АДРЕСА_4, та, застосувавши насильство до ОСОБА_4 , заволоділи його грошовими коштами, мобільним телефоном та іншим майном.
При цьому суд надав об`єктивну оцінку сукупності інших доказів, а саме:
протоколу огляду місця події від 27 липня 2018 року із фототаблицею зображень
до нього; висновку судової медичної експертизи від 30 липня 2018 року №336
щодо потерпілого ОСОБА_4, під час проведення якої встановлено, що
останньому заподіяно легкі тілесні ушкодження. А також не виключена