Постанова
іменем України
11 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 127/8601/18
провадження № 51-4122км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої Крет Г. Р.,
суддів Стефанів Н. С., Шевченко Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Дегтяр Л. О.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 02 листопада 2018 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 22 травня 2019 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 02 листопада 2018 року ОСОБА_1 було засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 22 травня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у таємному викраденні чужого майна (крадіжці) за обставин, детально викладених у вироку.
Як установив суд, 31 січня 2018 року близько 20:36 ОСОБА_1, перебуваючи у магазині "Грош експрес" на вул. Пирогова, 31 у м. Вінниці, помітив залишену без нагляду чоловічу барсетку, яка належала ОСОБА_2, та, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, достовірно знаючи, що барсетка не вибула з володіння власника, з корисливих мотивів, умисно, таємно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв зазначену барсетку, в якій були особисті речі потерпілого та грошові кошти у розмірі 4127,44 грн (2727 грн та 50 доларів), і поклав її у свій пакет. Після цього ОСОБА_1 вийшов з приміщення магазину, не вчинивши жодних дій, спрямованих на повернення барсетки з грошима власнику, та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_2 майнової шкоди на загальну суму 4127,44 грн.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження. На обґрунтування своєї позиції вказує, що суд першої інстанції усупереч вимогам закону з власної ініціативи викликав та допитав свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а суд апеляційної інстанції не лише не звернув уваги на зазначене порушення, а ще й безпідставно визнав допустимим доказом постанову про визнання диску з відеофайлами речовим доказом від 29 лютого 2018 року, які місцевий суд визнав недопустимими доказами. Наголошує, що інших доказів його винуватості матеріали кримінального провадження не містять, а тому воно підлягає закриттю.
У доповненнях до касаційної скарги засуджений зазначив, що місцевим судом також безпідставно постановлено ухвалу від 02 жовтня 2019 року в порядку статей 537, 539 КПК, якою ОСОБА_1 замінено покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, призначене за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 02 листопада 2018 року, на покарання у виді громадських робіт на строк 50 годин.
Учасникам кримінального провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги з доповненнями засудженого.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК суд касаційної інстанції не вправі скасувати або змінити оскаржені рішення через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, а при здійсненні касаційної процедури виходить з обставин, установлених судами нижчого рівня.
Засуджений у касаційній скарзі, як убачається з її змісту, заперечує повноту судового слідства, ставить під сумнів достовірність окремих доказів, тоді як їх перевірка в силу ст. 433 КПК до повноважень Суду законом не віднесено.
Натомість, як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.