Постанова
Іменем України
14 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 755/14595/17
провадження № 61-1653св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
треті особи: Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2018 року у складі судді Гончарук В. П. та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви та рішень судів
У вересні 2017 року ОСОБА_1 в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 , третя особа - орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні житлом.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що після розірвання шлюбу із ОСОБА_3 їх син - неповнолітній ОСОБА_2 за їх взаємною згодою став проживати разом з нею у с. Панфили Яготинського району Київської області, тоді як зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання свого батька ОСОБА_3 . Співласниками вказаної квартири також є ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Неповнолітній ОСОБА_2 навчається в державному професійно- технічному навчальному закладі "Київське вище професійне училище водного транспорту у м. Києві" на денній формі та починаючи із травня 2017 року проживав разом із батьком за місцем реєстрації як член сім`ї одного із співвласників. Проте, відповідачі заперечують проживання в спірній квартирі неповнолітнього ОСОБА_2 .
Із урахуванням наведених обставин, позивач просила суд зобов`язати відповідачів усунути перешкоди неповнолітньому ОСОБА_2 у користуванні житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 .
Під час судового розгляду ОСОБА_3 подав зустрічний позов та просив суд визнати неповнолітнього ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме спірною квартирою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що неповнолітній ОСОБА_2 у спірній квартирі із червня 2013 року не проживає та з цього часу проживає разом зі своєю матір`ю - ОСОБА_1, яка і утримує останнього, у зв`язку із чим втратив право на користування спірним житлом.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2018 року позов ОСОБА_1, яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, задоволено. Усунуто перешкоди неповнолітньому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у користуванні житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2018 року залишено без змін.
Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки неповнолітній ОСОБА_2, досягши чотирнадцяти років, виявив бажання та почав проживати разом зі своїм батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, де він зареєстрований, тому відсутні правові підстави для визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням. При цьому відповідачі не заперечують той факт, що вони перешкоджають йому у користуванні спірною квартирою, що є підставою у задоволенні первісного позову.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2019 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не дослідили докази, надані ОСОБА_3 . Суди помилково послалися на положення статті 160 Сімейного кодексу України, оскільки вказана норма застосовується у разі спору між батьками щодо місця проживання дитини, а також на статтю 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 155 Житлового кодексу Української РСР, оскільки неповнолітній ОСОБА_2 не є власником спірного нежитлового приміщення.
У травні 2019 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3, у якому заявник просить відхилити указану касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню із таких підстав.
Встановлені судами обставини
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 03 червня 2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.
У шлюбі сторони маєть двох синів: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу за домовленістю між батьками ОСОБА_2 почав проживати разом зі своєю матірʼю, а ОСОБА_7 - разом із батьком у спірній квартирі.