Постанова
Іменем України
17 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 757/39431/16-цс
провадження № 61-42478св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 січня 2018 року у складі судді Шевченко Т. М. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 20 червня 2018 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Кулікової С. В., Лапчевської О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, надалі уточненим, до Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" (далі - ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України", підприємство), третя особа - ОСОБА_2 , в якому просила визнати незаконним наказ від 09 березня 2016 року № 9 "Про скорочення штату працівників" в частині скорочення посади головного спеціаліста відділу документообігу та діловодства, визнати незаконним наказ від 13 липня 2016 року № 59-к/тр "Про припинення трудового договору з ОСОБА_1 ", поновити її на посаді головного спеціаліста відділу документообігу та діловодства ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України", стягнути з відповідача на її користь заборгованість за час вимушеного прогулу у розмірі 281 424,77 грн та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 15 000 грн.
Позов обґрунтовувала тим, що 11 серпня 2004 року наказом від 29 липня 2004 року № 49-К її було прийнято на посаду референта ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України". З 01 квітня 2012 року відповідно до наказу від 23 березня 2012 року № 48 про переведення вона працювала на посаді головного спеціаліста відділу документообігу та діловодства на підприємстві.
09 березня 2016 року наказом № 9 з метою оптимізації структури та штатного розпису ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" прийнято рішення про скорочення штату працівників, відповідно до якого скорочено одну штатну одиницю у відділі документообігу та діловодства.
10 березня 2016 року позивач отримала повідомлення від 09 березня 2016 року за вих. № 138-5/2-166 про заплановане вивільнення працівників, яким попереджена про її наступне звільнення із займаної посади.
13 липня 2016 року наказом № 59-к/тр позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу докуметообігу та діловодства ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)
Позивач вважала наказ від 09 березня 2016 року № 9 "Про скорочення штату працівників" в частині скорочення посади головного спеціаліста відділу документообігу та діловодства та наказ від 13 липня 2016 року № 59-к/тр "Про припинення трудового договору з ОСОБА_1 " незаконними, прийнятими з порушеннями вимог діючих нормативних актів та такими, що суперечать чинним нормативним актам. На її думку, наказ від 09 березня 2016 року № 9 прийнятий директором підприємства з перевищенням своїх повноважень в порушення пункту 10.5.5 Статуту без погодження з Уповноваженим орган управління, а саме з Міністерством аграрної політики та продовольства України. Також зазначала, що за весь період роботи у відповідача позивач була членом профспілкової організації та сплачувала щомісячні профспілкові внески, а тому для розірвання з нею трудового договору потрібна була згода первинної профспілкової організації.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 20 червня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу документообігу та діловодства на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням норм чинного законодавства.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 20 червня 2018 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Розгляд справи просила здійснювати за її участю.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на неналежних доказах, зокрема, штатні розписи, надані відповідачем, належним чином не оформленні, не погоджені уповноваженим органом та не відповідають за формою та змістом його тексту. Відповідач при звільненні позивача не отримав згоду профспілкового комітету та не надав доказів про причину таких дій, що свідчить про упередженість та нечесність дій відповідача. На момент звільнення з роботи у відповідача відповідно до штатного розпису були наявні вакантні посади, які позивач могла обіймати.
У квітні 2019 року надійшли заперечення ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в яких третя особа просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі та витребувано матеріали справи.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у серпні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Оскільки попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, то у задоволенні клопотання про розгляд справи за участю ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що наказом від 23 березня 2012 року № 48 ОСОБА_1 з 01 квітня 2012 року переведена на посаду головного спеціаліста відділу документообігу та діловодства ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" (т. 1, а. с. 12).
У зв`язку з оптимізацією структури та штатного розпису ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" 09 березня 2016 року директором підприємства видано наказ № 9 "Про скорочення штату працівників", згідно з пунктами 5 та 6 якого скорочена посада головного спеціаліста відділу документообігу та діловодства (т. 1, а. с. 75 ).
Повідомленням від 09 березня 2016 року № 138-5/2-166 ОСОБА_1 попереджена про заплановане звільнення з 11 травня 2016 року (т. 1, а. с. 77).
Наказом від 13 липня 2016 року № 59-к/тр ОСОБА_1 звільнена з посади головного спеціаліста відділу документообігу та діловодства ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (т. 1, а. с. 78).
Відповідно до штатного розпису підрозділів підприємства ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" штатна чисельність працівників підприємства скоротилась з 50 посад до 43 посад (т. 1, а. с. 80), з урахуванням чого суди встановили, що у ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" мали місце зміни в організації виробництва і праці.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 березня 2017 року запитана згода виборного органу первинної профспілкової організації ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" на звільнення головного спеціаліста відділу документообігу та діловодства ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників (т. 1, а. с. 109).
22 травня 2017 року відбулося засідання профкому ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України", на якому надана згода профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу документообігу та діловодства ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (т. 1, а. с. 143).
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.